Сії дикуни й далі сперечалися, бо кожен бажав оддавати розкази иньшому і ніхто не хтів слухатися, отож дивуючись, я питав себе: Де ж то їхній король? Бо мені видавалося, що сії погани або мають собі двох королів, або ж взагалі не мають жодного. Саме в сю хвилю з хижі з'явилася якась молодая дикунка, що несла на голові посудину з водою, і, перетнувши подвір'я, перенесла її до хижі неподалік. Се була, присягаюся, найвродливіша дикунка, яку мені коли-небудь доводилося бачити — струнка і гожа з лиця, вона мала довершені форми, а позаяк вище талії не мала ніякого одягу, то її цицьки дуже спокусливо піднімалися кожного разу, як вона підносила догори руки, аби притримати свій дзбанок. Тільки-но вона з'явилася, дикуни ізразу припинили сперечатися і, не одводячи очей, стали дивитися на неї, як теє робили я й усе моє товариство, адже се була надзвичайна красуня. Як тільки вона зникла, вони поновили свою суперечку щодо того, де нас треба розмістити та хто нас охоронятиме, і вони вже були ладні накинутися один на одного, якби не втрутився я і не пояснив їм мовою Поухатана, що я Кап Джон Сміт з Віргінії, та не запропонував їм, абисьмо повернулися на наш барк, позаяк для нас тут немає підхожого місця, аби спати, і ми з миром вирушили б собі далі, наскільки се можливо. Ми не маємо жодного наміру, мовив я, зловживати їхньою гостинністю чи завдавати їм зайвого клопоту, примушуючи годувати нас та шукати нам нічліг. Я казав се жартома, добре знаючи, що ми перебували там не тому, що нас запросили, а тому, що ми були бідолашними бранцями. Дикуни були вражені, позаяк я розмовляв мовою, яку вони розуміли, а я і собі був дуже здивований, коли опасистий дикун, почувши мою пропозицію, не виказав жодного невдоволення і тієї ж миті пристав на неї, воліючи, щоби ми вирушили собі геть. Але інший і чути про се не хтів, наполягаючи на тому, що ми мусимо лишитися до завтра, коли мало відбутися змаганє. За сим виникла ще спірка, і нарешті нас усіх привели до хижі, у якій ледве вистарчало місця, щоби влягтися, а малий дикун сам посполу з іншим людом зі свого загону стали на чатах.

Перейти на страницу:

Поиск

Похожие книги