Дуже втомившись од пригод того дня та охлявши з голоду, вони, попри всі свої страхи та нарікання, невдовзі поснули, і я, залишившись сам, спробував завести розмову зі своїм вартівником, отим малим і ротатим дикуном, маючи намір дізнатися, яка ж наша доля, і, хтозна, може, запобігти його ласки або ж підживити ті чвари, які я зауважив.
Сього разу мені пощастило більше, ніж досі; не знаю, що було причиною того — чи те, що ми лише вдвох не спали, чи то він намагався знайти в мені союзника для своєї справи, але дикун говорив охвітно і щиро, одповідаючи на мої запитання. Я спитав, Як його звати? На що він одповів, що його ім'я
Усі агатчвупси вкрай малої статури, і з сеї причини вони дуже заздрять великим на зріст чоловікам у тілі. Вони вірять: що більше з'їсть чоловік, то більшим він стане, і що важчий їхній король, то захищеніше їхнє місто від ворогів. Тим-то, коли король помирає, не залишаючи нащадків чоловічої статі, усі агатчвупси збираються і влаштовують учту, і того, хто викаже себе найбільшим жеруном, вони і назвуть своїм королем, даючи йому при тому нове ім'я, що означатиме досягнення, завдяки якому він і здобув свій трон. Отак-то старого верованса звали Кекатотассапууекскунафмассом, оскільки він із'їв дев'яносто рибин того дня, коли зробився їхнім королем. І тим-то, як я здогадався, сей нарід слушно називав себе агатчвупсами, зважаючи на всі ті гази, що, утворюючись у животах, супроводжують їхні учти.