Баришник дур-зіллям полностью

Таким був їхній чудернацький звичай, і коли я взнав про нього, то моя доля і доля моїх товаришів дещо прояснилася, хоча я й досі не був певен: Навіщо ж нас узяли в полон? Але, розмовляючи далі, я скоро дізнався, що в місті було два чоловіки, які прагнули обійняти трон. Один з них був убивця короля, якраз оцей самий Вепентер, із яким я вів бесіду і який хтів бути королем хоча б для того, щоб повернути собі дружину і колишню наліжницю старого короля, котра, якщо вже належала колись королю, то може лягти тепер тільки з наступним королем. Суперником Вепентера був отой самий опасистий дикун, що перед тим так надокучав нам своєю балаканиною і котрого звали Аттонсеомугхоуг, або ж, по-нашому, Мета-для-Стрілиць, бо ж він був дуже товстим, тож у нього легко було поцілити. Отсей Аттонс також жадав дружину Вепентера, котру звали Покатавертуссан, що означає Вогонь-у-Ліжку, через те, що вона з винятковим запалом оддавалася любовним втіхам.

Отож якби змага полягала лишень у тому, хто з сих двох є більшим жеруном, сей Аттонс чи сей Вепентер, то тоді Вепентер напевно вже програв би, бо він був невеличкий на зріст, а Аттонс мав надзвичайно великий живіт і апетит. Але звичай був такий, що будь-який дикун може виставити замість себе довірену особу, якщо потрапить знайти собі такого замісника, що зголосився б на се, і якщо той його відважний воїн виграє сю битву, то тоді вони ділитимуть трон і ласки королиці, але замісник не матиме влади оддавати накази. Отак вони змінили сей старосьвітський ритуал, аби мати змогу вірити й далі, що найтовстіший чоловік стане найкращим королем, і разом з тим уникнути прикрих наслідків сього їхнього віруваня.

Отож саме через сей звичай Вепентер і його спільники і захопили нас, і позаяк ми мали дивну зовнішність і пливли на чудернацькому судні, вони й узяли нас за чудотворців і хтіли вибрати з-поміж нас одного, хто мав би зіграти ролю його замісника наступного дня. Він вирік, що то якраз загін Аттонса обстрілював нас з берега стрілицями, аби одігнати подалі, саме тоді, коли мілорд Берлінґейм, схиливши на свій бік джентльменів, підбивав їх виладуватися на берег, аби знайти собі якогось підживку, попри те що я був проти сього, позаяк, на моє переконанє, ся земля, здавалося, була вороже до нас налаштована. А Вепентер назвав нас саскуеханноками лише для того, щоби зіпсувати апетит своєму супротивнику.