Коли я побачив, що над хижкою вже здіймається зоря, то, перш ніж попрокидалася решта, збудив Берлінґейма і хвалькувато звернувся до нього, сказавши йому, що я справичив Покахонтас просто перед його очима, а потім злягався з королицею Гіктопіка, коли він одступився од неї, кобенячи її та називаючи хвойдою. Тоді він поцікавився, дихаючи на мене лихим духом: Чого се він мусить знову вислуховувати сі речі? На що я одповів, що хоч я й перевершив його, виявивши у тих оказіях свою чоловічу моць, я мав намір се учинити знову, позаяк сього ранку має відбутися змаганє, переможець у якому зазнає втіхи з гарненькою дикункою, наліжницею мертвого вже короля. Почувши сю звістку, Берлінґейм був дуже збудився, заходився паплюжити мене, сиплючи прокльонами та скрегочучи зубами, і зрештою вдався до своєї старої погрози, що коли сього разу я не одступлюся і не дам йому одчухрати сю дикунку, то тоді він розголосить у Джеймставні та ще й повідомить мойому льондонському наймачеві всю правду щодо Покахонтас і королиці Гіктопіка. Я одказав йому, що мені байдуже до його погроз (хоч насправді кепські були б мої справи, якби мої вороги прочули про сю паскудну історію). Але, попри теє, я вирік, що нічим не можу зарадити в сій справі, бо вся наша залога та й дикуни також захочуть взяти участь у сій змазі, бо в сих агатчвупсів існує такий звичай, що винагородою звитяжцю мають бути найгарніші дівчата. Він поцікавився: Що се за змаганє? І коли я розповів йому, що дівчину здобуде той, хто із'їсть найбільше їдла, він був дуже задоволений сим і заприсягся, що може з'їсти вдвічі більше, ніж будь-який дикун, і втричі, ніж я чи будь-хто иньший з нашої залоги. Сказав, що він має невситимий апетит і що вже два дні нічого не їв, а отож був вповні певен, що здобуде сю кралю. Я на теє одказав йому, що час покаже, чи справдяться його вихвалки, а щодо мене, то мене непокоїло тільки теє, щоб звитяжцем вийшов хтось із нашого гурту, а не той здоровецький опасистий дикун, якого ми бачили вчора, бо ж інакше нас усіх понастромлюють на списи. Ба більше, якщо він здобуде перемогу у сьому спитку, він не тільки порятує наші житя і не тільки насолодиться сією вродливицею — дай Боже йому здоровля! — але й, що було, те спливло, я ніколи більше в житті не буду козиритися своїми любовними пруесами або ж кпити з його ущербности. І крім сього, щойно ми повернемося до Джеймставна, я так залагоджу справу з Покахонтас, що він матиме змогу скуштувати її ласк.
