Се та багато інших речей дізнався я од Вепентера, котрий потім, почувши, що я капітан сеї залоги, висунув мені свої умови, що полягали ось у чім: я буду його замісником на учті, яка мала невдовзі відбутися. У випадку, якщо я здолаю Аттонса у справі обжерливості, усіх моїх товаришів звільнять, а ми спільно правитимемо містом і ділитимемо ложе Покатавертуссан. Якщо ж станеться протилежне й Аттонс вийде звитяжцем, то тоді мене й усю мою залогу очікуватиме загибель од рук Аттонса, бо такий уже був звичай межи сих агатчвупсів.
Я одказав, що його вибір — се для мене честь, одначе завважив, що я не широкий у поясі, маю помірний апетит і не дуже-то схильний до обжерливости. Тим-то, якщо він бажає мати собі замісника, я б запропонував йому не себе, а щоб він, оглянувши нашу залогу, обрав з-посеред нас найбільш тлустого, хто зовні найбільше скидається на жеруна. Сей Вепентер, не гаючи часу, так і учинив, оглянувши, поки вони спали, моїх жовнірів і джентльменів, зупинився нарешті, як я й гадав, біля Берлінґейма і, побачивши сю гору гною, що розляглася і хропла, мов свиня у багнюці, подав мені знак, що се і є його вибір. Я похвалив його мудрість і запевнив, що з таким замісником він може бути певний у своїй перемозі і що вже взавтра він матиме свою Покатавертуссан. Потім ми випалили кілька люльок тютюну, сидячи біля огнища, і згаяли решту ночі, балакаючи про се і про те.
