Баришник дур-зіллям полностью

Чорних і білих лісових співунців, по одному, без голів.

Червоногорлих колібрі, по дві штуки, бланшованих, маринованих і присмачених спеціями.

Дубоносів, по одному, без дзьобів і на шматки різаних.

Підкоришників, по одному, одбитих.

Довгодзьобих болотяних кропив'янок, по одній, патраних у підливі.

Дроздів, по одному, пошаткованих і принесених одним шматком.

Тетерука, кожному по нозі, пом'якшеного у природний спосіб.

А також ріжних яєць, шматки і кавалки індика і ще багато чого.

Покінчивши з птицею, вони перейшли до мняса та з'їли:

Болотяних хом'яків, по одному, смажених.

Ведмедя-полоскуна, по половині, на фарш рубленого.

Собаку, у рівних порціях, то було щось на кшталт спанієля.

Оленину, з найкращого шматка, сушену.

Ведмежа, по шматку бекону, печене.

Пуму, по стегну і шматку філею, на рожні.

Кажанів, по дві штуки, варених, de gustibus & cet.[84]

Жодних кролів. Поки вони їли сі потрави, їм подавали городину, усього п'яти видів: боби, рокагоміні (себто сушену і перетерту на порох кукурудзу), баклажани (котрі французи звуть aubergine), дикий рис і салат із зеленого очерету, що зветься аттаскус. Також подавали ріжні ягоди, але жодної садовини, і все це вони запивали наваристою клейкуватою юшкою та великою кількістю саввехонесакганни, що означає крів-вода — слабкий п'янкий трунок, котрий вони женуть у себе на болотах.

Поки вони споживали сю дивовижну учту, Вепентер бив і товк Берлінґейма по спині та животі, аби дати лад його череву, а помагачі Аттонса так само лупцювали його. Після кожної страви вони обидва широко одкривали свої роти, і Вепентер совав свої пальці глибоко в пельку Берлінґейму, а люде Аттонса робили свойому очільнику те саме, або ж вони вдавалися по поміч до сиропу, що зветься гіпокоаканах, аби виблювати все те, що вони із'їли, звільняючи місце для наступних страв. Дикуни весь той час стрибали та вигопцьовували, а Покатавертуссан од жадання крутилася і вертілася на тому килимку, дивлячись на двох таких мужніх чоловіків.