Баришник дур-зіллям полностью

Отож дикуни накинулись на нас, як то дехто, розумніший од нашого капітана, і передбачав, і ми були вимушені боронитися од них, яко тілько могли, але без пуття, позаяк місцевість була закрита й негодяща для захисту і напасники напосіли на нас зверху. Наш виверткий орудник, хитро прикриваючись, немов заслоною, цим Ґвенельоном, нашим провідником, квапливо одступав, увесь той час вимагаючи од нас, абисьмо билися, як то і має личити чоловікам. Але вчасно перечепившись через корінь кипариса, що виступав із землі, він перекинувсь навзнак і шубовснув з берега у воду, повну багнюки та льоду. Дикуни, на той час уже полонивши нас усіх, кинулись до нього та миттю поклали його голічерева й притисли до землі, і, коли у відповідь на їхнє питанє — Хто є нашим орудником? — ми повідомили, що саме він ним і є, їхній ватаг, Опеканкануг, і його підлеглі відкрито, не соромлячись, із задоволенєм, а ми з того мали собі таємну втіху, справили на нього малу потребу — почережно — одповідно до чину.

[Бранців, яких числом усього було п'ять, приводять на галявину, де їх по одному прив'язують до амбрового дерева та стріляють у них стрілами з луків, допоки живими не залишаються лише Сміт і Берлінґейм.]

…вони підійшли потім до мойого капітана, нібито збираючись вхопити його, щоб вести назустріч тій сумній долі, яка вже спіткала решту. Залишаючись справжнім джентльменом аж до самого кінця, [Сміт]… ґречно запропонував, аби я йшов першим. Слід сказати, що в справах подібного ґатунку моя шляхетність не поступиться будь-чиїй, і якби в тому була потребизна, я б рішуче одхилив жест мойого капітана. Прецінь Опеканкануг не звернув на теє жадної уваги і, схопивши капітана за руку, потягнув його до того клятого дерева. За сих околичностей капітан (який потім повідомив мині, що шукав лишень свій африканський оберіг), витяг з кишені свойого каптана жмут маленьких кольорових карток, які він, буцімто ненавмисне, упустив на землю. Дикуни миттю збудилися та лізли оден поперед другим, аби вхопити собі якомога більше тих карток. Розгледівши їх як слід, вони побачили, що на картках в яскравих кольорах були змальовані леді та джентльмени, в чому їх мати народила, в різноманітних любовних позах: вдвозі альбо ж групами утрьох, учотирьох, ба навіть і уп'ятьох, демонструючи такі звитяги розбещености, відтворити які у справжньому житі потребувало б не тілько виняткової хтивости, а й неабиякої уяви та чималої здібності у руханці.