Можна уявити, яку там на радощах здійняли веремію і як заходилися од сміху сі дикуни, запопавши таких витворів порнографічного мистецтва, позаяк дикуни являють собою расу на шляху до виродження, яка за своїм розвоєм стоїть ледь вище за звірину, на яку вони полюють, і у сім вони, купно з білими людьми подібного ґатунку, мають спільну любов до усього брудного та того, що збуджує хіть. Єдине, що можна сказати на їхню руч, так се те, що вони нігди пред тим в житі не бачили білих жінок не то що роздягненими, але й одягненими, і вони набагато менше схильні захоплюватися подібними витребеньками, які зараз одкрились їхнім очам. Вони реготали і кричали, вихоплюючи оден у одного картки, аби роздивитися їх усі.
[Вони] запитали [у Сміта], чи має він ще [подібні до цих картки]? У відповідь на що він витяг з кишені невеличкий компас, дивовижі якого (бо я вже мав нагоду бачити його ранійше, на сором мині) полягали не тілько в тому, що він був здатен показувати сторони сьвіту, бо ж одного сього дива, я так міркую, було б вже доста, аби викликати захоплення у дикунів… але також давав змогу спраглому оку того, хто завдавав собі клопоту зазирнути крізь маленькі отвори по боках, помилуватися намальованими на маленьких, розташованих всередині скельцях сценками, схожими на ті, що були на картках, але на відміну од тих вони здавалися більш справжніми, бо ж гаспидський творець мав здібність надати тим сценкам такого чутя глибини, що складалося враженє (приємне виродженцям), буцім зазираєш у замкову шпарину, і на яких можна було уздріти джентльменів, що ведуть себе мов жеребці, та леді, немов кобили у гоні…
Обаче, сей клятий пристрій потрібно тримати певним побитом, щоби сонце потрапляло на лінзи під одповідним кутом. Ті дикуни, і надто Опеканкануг, бувши нездібними опанувати ту просту хитрість, вважили за належне зберегти жалюгідне житє капітана, ймовірно, для того, аби він завсіди міг слугувати їм, керуючи роботою механізму в сім їхнім ярмарковім блазновищі. Діставши сі скарби, вони були настілько збуджені, що, невважаючи, як мині здалось, на увагу з боку капітана, що, аби вправлятися з цим дивовижним компасом, потрібен лиш тілько він один, сі дикуни забрали нас обох і привели до селища, де мешкав Опеканкануг, яке, як нам сказали, лежало неподалік од селища цісаря… напріч забувши, у свому захоплені, наповнити моє черево стрілами…
[
