Вигнанці за нею спостерігали від часів, що задовго передували Битві за Брешію. Наша розвідка припускала, що вони були одержимі Гробницями часу та Ктирем. Напад на зореліт-шпиталь Гегемонії, який зокрема перевозив полковника Кассада, був результатом прорахунку. Капітан їхнього корабля запанікував, коли побачив шпиталь, і прийняв його за військовий спін-зореліт. Куди гіршим із погляду Вигнанців став той факт, що цей же самий командир посадив свої катери біля Гробниць часу, чим викрив можливості Вигнанців контролювати хроноприпливи. Після децимації Ктирем десанту зі спецпризначенців капітан факельника повернувся до рою, де був скараний на горло.
Однак, за даними нашої розвідки, цей прорахунок все ж таки не став цілковитим провалом. Вигнанці одержали цінну інформацію про Ктиря, і їхня одержимість Гіперіоном тільки посилилася.
Ґледстон мені пояснила, як Гегемонія збиралася використати цю одержимість у своїх інтересах.
По суті, план полягав у тому, щоби спровокувати Вигнанців на повноцінний удар по Гегемонії. І в його епіцентрі мав опинитися саме Гіперіон. Мені дали зрозуміти, що битва, яка відбудеться внаслідок нападу, має більшу вагу для внутрішньої політики у Мережі, ніж реальний стосунок до власне Вигнанців. Впродовж століть елементи ТехноКорду протистояли приєднанню Гіперіона до Гегемонії. Ґледстон пояснила, що тепер такий підхід суперечить добробуту людства і силова анексія Гіперіона (під гаслом оборони самої Мережі) дозволить прогресивнішій коаліції штучних інтелектів взяти владу в самому ТехноКорді. Від такого перерозподілу владних повноважень Сенат і Мережа виграють у спосіб, який переді мною повністю розкривати не стали. Вигнанці як потенційне джерело загрози будуть знищені раз і назавжди. І розпочнеться нова ера процвітання Гегемонії.
Ґледстон пояснила, що я можу і не зголошуватися, адже завдання буде небезпечним і для моєї кар’єри, і для мого життя. Тим не менше я дав згоду.
Гегемонія надала мені в користування приватний зореліт. Я попросив тільки про одне: доставити мені на борт старожитній рояль марки «Стейнвей».
Кілька місяців тривала моя самотня подорож на гокінговських швидкостях. Потім іще кілька місяців я мандрував у регіонах, де постійно мігрували рої Вигнанців. Із часом мій корабель засікли і захопили. Вони прийняли мене як кур’єра і знали, що я вивідувач. Вони дискутували про те, чи варто мене вбити, і відмовилися від цієї ідеї. Вони дискутували про те, чи варто зі мною вступати у перемовини, і поступово пристали на цю думку.
