Я навіть не намагатимусь передати словами красу життя в Рої. Не описуватиму їхні сферичні міста з нульовою гравітацією, розплідники комет та енергетичні кущі, мікроорбітальні ліси та річки-мігранти, а ще десять тисяч кольорів та візерунків Тижня Рандеву. Досить буде того, якщо я скажу, що на мою думку, Вигнанці зробили те, чого людству не вдалося досягти за минуле тисячоліття — еволюціонувати. Поки ми продовжуємо своє існування в неоригінальних культурах, що є блідим відображенням життя на Старій Землі, Вигнанці вивчали нові виміри естетики, етики, наук про життя, мистецтва і всіх речей, що мусять зазнавати змін та рости задля віддзеркалення людської душі.
Ми їх звемо варварами, хоча самі легкодухо чіпляємося за свою Мережу, наче вестготи, які зачаїлися в румовищі зів’ялої слави Рима[204] і проголосили себе цивілізованими.
Минуло десять стандартних місяців. Я розповів їм свій найбільший секрет, а вони мені — свої. У максимально відомих мені деталях пояснив усю програму винищення, що для них підготували люди Ґледстон. Повідав, наскільки погано науковці Гегемонії розуміли аномалію Гробниць часу і як сильно боїться Гіперіона ТехноКорд. Розтлумачив, чому Гіперіон стане для них пасткою, якщо вони зважаться його окупувати, бо ж до системи прибудуть геть усі кораблі Збройних сил, аби розбити нападників. Я розказав усе, що знав, і тому вкотре чекав на смерть.
Замість того, щоби стратити мене, Вигнанці дещо переповіли у свою чергу. Показали перехоплення плюс-сигналів, записи лазерних передач і власні архіви від часів утечі із системи Старої Землі чотири з половиною століття тому. Фактаж виявився моторошним і простим.
Велика помилка 2038 року не була помилкою. Смерть Старої Землі спланували та втілили у життя елементи ТехноКорду та їхні людські аналоги в жовторотому уряді Гегемонії. Гіджру ґрунтовно розписали в подробицях іще за кілька десятків років до того, як чорна діра-втікачка «випадково» потрапила до земного ядра.
Усемережжя, Річ Спільна, Гегемонія Людини — побудовано все це на засадах найлихішого з усіх можливих виду батькогубства. А тримається — на братовбивстві, винищенні будь-якого розумного виду, що хоч трошки здатен конкурувати. І Вигнанці, вільне у своїх міжзоряних мандрах людське плем’я, що не підвладне ТехноКордові, йшли наступними в списку.
Я повернувся до Мережі, де збігло понад тридцять років. Міна Ґледстон була Виконавчою директрисою, а Повстання Сірі — романтичною легендою, другорядною приміткою в історії Гегемонії.
Я зустрівся із Ґледстон і багато чого їй розповів із того, що дізнався у Вигнанців. Але не все. Повідомив, що Вигнанці знають про пастку під Гіперіоном у разі бойового зіткнення, але все одно прилетять. Заявив, що Вигнанці прагнуть мене бачити консулом Гіперіона, своїм подвійним агентом, коли прийде війна.
І нічого їй не сказав про устаткування, яке мені пообіцяли Вигнанці. З його допомогою можна буде відкрити Гробниці часу та певною мірою вивільнити Ктиря.
Ми довго спілкувалися з Директрисою Ґледстон. Іще довше — з армійською розвідкою. Деякі бесіди тривали по кілька місяців. З допомогою технологій та фармакологічних засобів мене перевіряли на правдивість та замовчування іншої інформації. Щоправда, Вигнанці теж нівроку володіють технологіями та фармакологічними засобами. Я говорив правду. І все-таки я щось приховував.
Урешті-решт я одержав призначення на Гіперіон. Ґледстон запропонувала надати планеті статус члена Протекторату, а мене — підвищити до посла. Та я відхилив обидві пропозиції, натомість попрохав залишити мені приватний зореліт. До нового місця перебування я прилетів рейсовим спін-зорельотом, а за кілька тижнів у трюмі транзитного факельника прибув і мій корабель. Його виванатажили на проміжній орбіті з такими параметрами, щоби в мене завжди зберігалася можливість викликати його і покинути на ньому Гіперіон.
У самотності на планеті я чекав. Спливали роки. Я дозволив своєму помічникові займатися планетарними справами, а сам не просихав у «Цицероні». І я чекав.
Вигнанці зв’язалися зі мною з допомогою персонального передавача класу «світло+», я взяв тритижневу відпустку у консульстві, викликав свій зореліт і рушив до ізольованого району в околицях Трав’яного моря, потім зустрівся з розвідником Вигнанців у хмарі Оорта, підібрав їхнього агента — жінку на ім’я Анділ — і тріо техніків. Потім ми всі разом сіли на північ від хребта Вуздечка, за кілька кілометрів від самих Гробниць.
У Вигнанців немає телепортів. Їхнє життя минає в довгих перельотах між зірками та спостереженні за людьми в Мережі, чиє існування ніби хтось прокручує на шаленій швидкості, як той фільм або голодраматичну постановку. Вигнанці одержимі часом. ТехноКорд подарував Гегемонії телепорти і забезпечував їхню технічну підтримку. Жоден науковець або команда дослідників навіть близько не підійшли до розуміння суті телепортування. Вигнанці намагалися. І не змогли. Але навіть їхній негативний досвід дозволив украсти деякі крихти знання, щоби зрозуміти основу цих маніпуляцій із часопростором.
