Коли інші молоді офіцери пускалися берега блядувати або ж шукали собі подружок серед тубільного населення, Кассад лишався на базі чи ходив у тривалі прогулянки невідомими містами. Він був одержимий таємницею Містерії, чудово розуміючи, що військовий психолог у своєму рапорті йому цього не подарує. Іноді на спочинку під множинними місяцями або в череві трюму транспортного корабля при нульовій силі тяжіння Кассаду спадало на думку, що він і справді божевільний у цьому своєму коханні до фантома. Та потім він пригадував, як одної ночі цілував дрібну її родимку під лівою груддю, відчуваючи губами серцебиття, в той час як земля стрясалася од пострілів великих гармат під Верденом[77]. Згадував її нетерплячий жест, із яким вона відкидала назад волосся, коли вкладалася йому щокою на стегно. Тож коли інші офіцери рушали у місто або ж до найближчих халуп, він сідав за нову книжку з історії, бігав підтюпцем по периметру бази чи розв’язував оперативно-тактичне завдання із задачника в комлозі.
Незабаром Кассад привернув до себе увагу начальства.
Під час неоголошеної війни з вільними гірниками у Кільці Ламбера лейтенант Кассад на чолі недобитків піхоти і десантників прорубав хід крізь покинуту свердловину на астероїді й евакуював із Сапсана співробітників консульства і громадян Гегемонії.
Але прославитися на всю Мережу капітанові Федману Кассаду судилося під час нетривалого правління Нового Пророка на Кум-Ріяді.
Командир єдиного корабля ВКС Гегемонії в радіусі двох спін-років саме знаходився із дружнім візитом у керівництва колонії, коли Новий Пророк вирішив повести тридцять мільйонів шиїтів Нового чину проти гендлярів-сунітів на двох континентах, а заразом і проти дев’яноста тисяч невірних — громадян Гегемонії, що постійно мешкали на планеті. Командир корабля та п’ять його офіцерів потрапили у полон. Із Центру Тау Кита полетіли плюс-сигнали з наказами старшому офіцеру на борту корабля «Денієве», що перебував на орбіті планети, негайно взяти ситуацію під свій контроль, звільнити заручників та усунути від влади Нового Пророка і при цьому… утриматися від застосування ядерної зброї в межах атмосфери. «Денієве» — старий корабель орбітальної охорони. На ньому навіть не було ядерної зброї, годящої для застосування в атмосфері. А старшим офіцером на борту виявився капітан зведеного загону Збройних сил Федман Кассад.
На третій день революції Кассад посадив єдиний штурмовий катер із «Денієве» у головному дворі Великої мечеті Мешгеда. На чолі загону у складі тридцяти чотирьох солдатів він спостерігав, як поступово навколо них збирався натовп із трьохсот тисяч бойовиків, стримуваних лише захисним полем та відсутністю наказу нападати із вуст Нового Пророка. Той саме не знаходився у мечеті, бо напередодні вирушив до північної півкулі Ріяда на святкування своєї перемоги.
За дві години після прибуття капітан Кассад вийшов із корабля і по всіх каналах передав коротке повідомлення. Він розказав, що теж виріс у мусульманській сім’ї, а також заявив, що від часу, коли перші судна-«ембріоносці» шиїтів приземлилися на планеті, товмачі Корану переконливо довели: ісламський Бог не може ані нехтувати вбивствами невинних, ані потурати їм, байдуже, скільки б джихадів не проголошували чванливі єретики штибу Нового Пророка. Провідникам тридцяти мільйонів муджахідів капітан Кассад давав три години на те, щоби звільнити заручників і повернутися у власні домівки на пустельний материк Кум.
За ті перші три дні революційна армія Нового Пророка зайняла більшість міст на обох континентах і захопила в полон понад двадцять сім тисяч громадян Гегемонії. День і ніч розстрільні команди працювали над розв’язанням стародавніх богословських дискусій, і, за приблизними оцінками, щонайменше чверть мільйона сунітів було замордовано у перші дві доби окупації Новим Пророком. Останній у відповідь на ультиматум Кассада проголосив, що всі невірні будуть негайно скарані на горло, щойно скінчиться телепередача, під час якої він у прямому ефірі звернеться до громади сьогодні ввечері. Крім цього, він віддав наказ атакувати штурмовий катер Кассада.
Вдатися до потужної вибухівки у Великій мечеті нападники не могли, а тому Революційна гвардія використовувала автоматичну зброю, неточні енергетичні гармати, плазмові заряди та людську масу. Захисне поле трималося.
