Він ударив по мені палицею спершу зліва, потім справа. Тепер, на відкритому місці, я легко відбив удари. А ще я розлютився. Дуже. Розлютився, як на Крістофера Поллі, коли зламав йому руку, відлупцював, а потім зламав другу руку. Розлютився, як на батька, коли він запиячив після смерті матері. Я давав йому спокій, не скаржився, що батько п’є запоєм, але свою лють виказував інакшими способами. Дещо я вам розповідав, а про інше мені дуже соромно говорити.
Ми ходили по колу в траві, тупцювали, нахилялись і робили обманні рухи. В’язні мовчки спостерігали. Келлін, Аарон та інші нічні солдати також стежили за нами. У VIP-ложі стихла балаканина коктейльної вечірки. Амміт почав важко дихати, він уже не так швидко орудував палицею. А ще більше не посміхався, і це було добре.
— Ну ж бо, — сказав я. — Йди сюди, ракло жалюгідне. Покажи, на що здатний.
Він кинувся вперед, занісши палицю над головою. Я ковзнув рукою вниз по своїй палиці, міцно вхопив її обома руками за кінець і щосили встромив другий кінець йому в живіт, трохи вище паху. Завданий ним удар припав мені на плече, від чого воно заніміло. Я не відступив. Я впустив свою палицю, простяг ліву руку через плече й вихопив палицю в нього. Вжарив нею його по стегну, розмахнувся і знову дав по тому ж місцю, інтенсивно працюючи власними стегнами, немов збираючись послати потужний лайндрайв прямо в шпарину між захисниками по правому полю.
Амміт заверещав од болю:
— Здаюсь! Я здаюсь!
А мені було начхати на те, що він здається. Я знову розмахнувся і врізав його по руці. Він повернувся й кинувся навтьоки, але йому забило дух. Та ще ті карячкуваті ноги. Я глянув на Келліна, а він знизав плечима й махнув рукою в бік мого колишнього ворога, мовляв,
У мене просто руки свербіли полатати цьому тупакові ребра.
Я двічі жахнув його по дупі, гарненько так врізав. Другий удар повалив його на коліна.
— Здаюсь! Здаюсь!
Я підняв свою бойову палицю над головою, але не встиг її опустити, як Верховний Володар схопив мене за лікоть. Знову з’явилося жахливе відчуття, що мене доторкнувся голий дріт під напругою і що з мене висотують усі сили. Якби він потримав мій лікоть ще трохи, я б вирубився, як тоді біля зовнішніх воріт, але він відпустив.
— Досить.
Долоні в мене розтулились, і я впустив палицю. Потім присів на одне коліно. VIP-гості аплодували й вітали. У мене все пливло перед очима, але я побачив високого хлопця зі шрамом на щоці, який щось шепотів до білолицьої жінки і ніби ненавмисне накривав долонею одну з її грудей.
— Підводься, Чарлі.
Мені це вдалось. Келлін кивнув Ааронові.
— Тренування закінчене, — проголосив Аарон. — Усім випити ще по одній порції напою.
Не знаю, як іншим, але мені це точно було потрібно.
Охоронці відвели нас в одну з кімнат для команд. Вона була звичних для мене стандартів, велика й розкішна. Вгорі висіли електричні лампи, але, схоже, не під’єднані до старого генератора, і їх замінили додаткові газові світильники. Підлога й стіни були викладені білою кахляною плиткою ідеальної чистоти, принаймні поки ми не наносили грязюки… й не заплямували її кров’ю після боїв на палицях. Я подумав, що це приміщення, мабуть, прибирали сірі люди, хоча зараз їх не було видно. Тут був жолоб із проточною водою, куди можна було помочитися, що й зробили кілька чоловіків. На обох кінцях містилися порцелянові сидіння з отворами посередині. Я здогадався, що вони призначались для жінок, хоч ані Джая, ані Еріс ними не скористалися. Вони скинули футболки так само, як і чоловіки, не виказуючи й тіні сором’язливості. Джая отримала кілька ударів бойовою палицею, і її ребра були в синцях.
З одного боку кімнати стояли дерев’яні ящики, де члени команд зберігали своє майно (нам, звісно, зберігати було нічого). З другого боку тяглася довга полиця з відрами для миття. В кожному плавала ганчірка. Мила не було.
Я зняв сорочку, раз по раз кривлячись від болю в різних місцях — переважно від ударів гнучкими палицями. Найбільше болів поперек. Рану там я не бачив, але відчував кров, яка підсихала й липнула.
Кілька людей уже були біля відер, миючи верхню частину тіла, а деякі поспускали штани й мили решту. Може, й варто було би проминути подробиці свого обмивання, але цікаво відзначити, що в Емпісі, як у Франції (принаймні так стверджується в пісеньках), спідньої білизни не носять.