– Все добре, – повідомила приятелька. – Тільки Баська дуже неспокійна. Вона воліла б ночувати вдома.
Надворі геть стемніло. У глибині читального залу горіла настільна лампа. За хвилю бібліотекарка і пані Тереза попивали чорну каву, яка шкодить серцю, зате проганяє сон. Про всяк випадок під вхідні двері підсунули письмовий стіл. Стало дуже затишно. Пані Тереза зателефонувала дітлахам і довідалась, що дивляться фільм про вампірів. Ті фільми ніколи не бувають страшними, тільки бридкими, та й теперішнє молоде покоління важко чимось злякати.
– А в тебе як? – спитала Оленка.
– Тихо й мирно.
Справді спочатку було тихо й мирно, а потім вона наче собі наврочила. Спершу сказилася Баська. Вона раптом зіскочила з колін і дико завила. Хутро на ній стало дибки, Чорні кицьки з жовтими очима взагалі мають зловісний вигляд, а якщо додати до цього ще й червону роззявлену пащеку, повну білих гострих зубів, то вийде справжній монстр. Пані Ганнуся поблідла й укинула до рота дві пігулки валер’янки. Ними вона користувалась після того, як одного разу Баська розгромила аптечку, відгризла корок від пляшечки цього помічного зілля і напилася, наче свиня. Рука пані Терези натомість потягнулася до перцевого балончика. Обидві приятельки подивились на годинник, що висів на стіні: за десять північ. Ганнуся перехрестилась. Вона не гасила світла, бо не збирались робити засідку на можливих нападників. Дві інтелігентні літні пані, майже на пенсії – це було б смішно.
– Тихо. Басюню, тихо! – почала заспокоювати кицьку господиня, але та спритно вивернулась і, ставши боком, відступала до вікна. Шибка дзенькнула, ніби хтось пробував на неї натиснути.
– Не смій зомлівати, Ганнусю, чуєш? – крикнула пані Тереза. – Дзвони в міліцію!
– Ні, краще ти!
– Добре, а потім ми вийдемо крізь чорний хід.
Ганнуся заперечно похитала головою.
– Дурна! То можуть бути й наркомани!
Але й самій пані Терезі зробилося зле, як тоді, коли в неї вирвали на вулиці торбинку з ключами й паспортом. Вона вхопила слухавку.
– От чорт! Нема гудків! А недавно були...
Зрештою, хто б їй повірив, що до дитячої бібліотеки намагаються прорватися вампіри? У вікні з’явилась бліда пика з недвозначними іклами. Замість того, щоб злякатись, обидві пані порозкривали роти від подиву. Пані Тереза чомусь почала рахувати, скільки ж вона бачила фільмів про вампірів вісім чи десять, а вже потім зняла з шиї золотий хрестик і наставила його проти вікна. Втім, вона здогадувалась, що фільми здебільшого показують бажане за дійсне, бо вампір скорчив глузливу міну й пошкріб за вухом довгою рукою з зеленуватими пазурами. І тут пролунав Басьчин бойовий клич. Кішка кинулась до вікна. Вампір зник, але одразу по тому, двері задвигтіли під могутнім натиском.
– Тікаймо!!! – скомандувала пані Тереза, вхопила плед і накинула його на Баську, навіть через цупку тканину відчувши гостроту пазурів Ганнусиної улюблениці. Тільки б сама Ганнуся не звалилася непритомною. Однак, якщо вона не зомліла, побачивши вампіра, то, значить, витримає. Пані Тереза, притискаючи до себе клунок з кицькою, потягла Ганнусю до чорного виходу, що був поруч з туалетом.
– Відчиняй!! – наказала вона. – Швидко!
Ганнуся тремтячими руками відсунула засув на благеньких дверях. Вони виходили у крихітний двір, заставлений контейнерами для сміття. За дверима на них чекав вампір. Зрештою, хто б то не був, але порядні люди не вештаються по темних дворах поночі. Пані Тереза без вагань застосувала перцевий балончик. Тут-таки щось величезне й м’яке впало на неї. Жінка ще встигла відчути, як Баська випорскує з-під пахви, а потім провалилась у темряву.
Не знати, скільки це тривало, але коли пані Тереза розплющила очі, все начебто вже скінчилось.
Принаймні найгірше. Пані Тереза лежала на канапі в бібліотеці, а біля неї проливала сльози Ганнуся.
– Вибач, – блідо посміхнулась пані Тереза. – Я не втримала кицьки.
– Ти жива, Терезко!
Пані Тереза скосила очі, побачила... тигра й сказала:
– Я н-не певна.
– Це Тигрисик, не бійся. Просто дуже великий котик.
Пані Тереза подумала, що з переляку переплутала смугастого кота з тигром, і хіхікнула.
– Боже, як ти могла! Дивіться, ще й сміється! сказала докірливо Ганнуся, звертаючись до кота на «ви».
Тут озвався жіночий голос:
– Вважай, Мортіусе, тобі дуже пощастило, що ця жіночка не мала з собою револьвера.
– Менше мучився б, – пробурчав чоловічий голос.
Пані Тереза сіла й протерла очі, що чомусь пекли. Мало того, що з неї мало не зробили котлети, ще й мають претензії. Перед нею стояла жіночка в спортивній куртці, чоловік з мокрою хустинкою на обличчі та справжній тигр, таки справжній. На вампірів ця публіка не була схожа. І атмосфера зовсім не здавалася напруженою. Бракувало тільки Баськи.
– Де кицька? – спитала пані Тереза.
– Ваша кицька справжня фурія, – заявила жіночка. – Вона подряпала нашому Тигрисику носа.
– Я вже змастила йодом, – запевнила Ганнуся, сльози якої встигли висохнути. – Баська захищала нас до останку.
– Боже! – зойкнула пані Тереза.
– Фелікс її зараз приведе, – мовив чоловік. – Не переживайте, паннусю!
– Мене звати Тереза, – нагадала та.
