Я знайшов міледі в її кабінеті. Вона здригнулась, і на її обличчі з'явився вираз невдоволення, коли я сказав, що містер Кафф бажає говорити з нею.
— Невже я обов'язково повинна його прийняти? — спитала вона. — Чи не можете ви, Габріеле, замінити мене?
Мені це здалось незрозумілим, і, напевно, моє здивування відбилось на моєму обличчі. Міледі зволила дати пояснення.
— Боюсь, що мої нерви не зовсім у порядку, — сказала вона. — В цьому лондонському полісменові є щось таке, що викликає в мене огиду, — не знаю, чому. Я передчуваю, що він внесе в наш дім розлад і нещастя. Це безглуздо й зовсім невластиво мені, але це так.
Я не знав, що їй відповісти на це. Чим більше я спостерігав сищика Каффа, тим більше він мені подобався. Міледі, висловившись переді мною відверто, вмить оволоділа собою; як я вже казав вам, вона була з природи жінкою сильної волі.
— Якщо неодмінно мені треба з ним говорити, нехай так, — сказала вона. — Але я не можу себе примусити залишитися з ним віч-на-віч. Запросіть його сюди, Габріеле, і побудьте тут під час нашої розмови.
Наскільки я пам'ятаю, це був перший приступ зневіри в моєї пані з того часу, як вона була ще дівчинкою. Я повернувся в будуар. Містер Френклін вийшов у сад до містера Годфрі, який мав незабаром їхати в місто. Ми із сищиком Каффом пішли прямо в покої міледі.
І знаєте, міледі справді трохи зблідла, коли побачила його.
Однак вона відразу ж оволоділа собою й запитала сищика, чи він не заперечує проти моєї присутності. Вона додала, що я не тільки її старий слуга, але й надійний порадник, і що в усіх домашніх справах вона звикла зі мною радитись. Сержант люб'язно відповів, що він дивиться на мою присутність, як на поміч, оскільки має сказати дещо про слуг взагалі й пересвідчився, що моя компетентність у цій справі вже принесла йому певну користь. Міледі показала на два стільці, і ми відразу ж сіли радитися.
— У мене вже склалась певна думка про цю справу, — почав сищик Кафф. — Прошу вашого дозволу, міледі, залишити її поки що при собі. А зараз я хочу згадати про своє відкриття нагорі, у вітальні міс Веріндер, і про те, чим я вирішив — з вашого дозволу, міледі, — зайнятися в першу чергу.
Далі він розповів про пляму на дверях і про зроблений ним висновок так, як він виклав їх тільки що інспекторові Сігреву.
— Одне можна сказати з цілковитою певністю, — додав він на закінчення. — Алмаз пропав з шухляди шафки. Незаперечне також і інше: сліди від плями на дверях повинні бути на одязі, що належить комусь у цьому домі. Перш ніж ми зробимо ще один крок уперед, ми повинні знайти цей одяг.
— І це приведе, мабуть, до викриття злочинця? — спитала моя пані.
— Прошу пробачення, міледі, я не кажу, що алмаз украли. Я тільки говорю зараз, що алмаз пропав. Якщо буде знайдено одяг з плямою, тоді це може повести й до відшукання алмаза.
Міледі глянула на мене.
— Ви що-небудь зрозуміли? — спитала вона.
— Сержант Кафф розуміє, міледі, — відповів я.
— А яким чином ви збираєтеся знайти замазаний одяг? — спитала моя пані, знову звертаючись до детектива. — На превеликий сором, скрині й кімнати моїх добрих слуг, які багато років живуть у мене, вже обшукав перший слідчий. Я не можу й не хочу дозволити, щоб їм заподіяли образу вдруге!
Оце так пані! Оце жінка, єдина на десять тисяч!
— Саме на це я й хотів звернути увагу вашої милості, — сказав сищик. — Перший слідчий завдав багато шкоди слідству, кинувши тінь підозри на слуг. І якщо я дам їм привід гадати, що їх запідозрюють удруге, невідомо, які ще перешкоди вони нам чинитимуть, особливо жінки. А тим часом їх скрині треба обшукати вдруге, — з тієї простої причини, що під час першого трусу шукали алмаз, а під час другого повинні знайти замазаний одяг. Я цілком згоден з вами, міледі, що слід зважити на почуття слуг. Але я також цілком переконаний, що гардероб слуг необхідно обшукати.
Ми зайшли, напевно, у безвихідь. Міледі висловила це в більш вишуканих виразах, ніж я.
— Мені спав на думку план, як розв'язати цю трудність, — сказав сищик Кафф. — Якщо ви, міледі, погодитеся з ним, я пропоную пояснити суть справи слугам.
— І служниці відразу подумають, що їх знову запідозрюють, — сказав я, перебиваючи його.
— Цього вони не подумають, містере Беттередж, — відповів сищик. — Я їм скажу, що робитиму обшук у всіх, — починаючи з міледі і тих, хто ночував у домі в середу. Це чистісінька формальність, — додав він, глянувши скоса на мою пані, — але слуги сприймуть це так, ніби їх ставлять нарівні з господарями, і, замість того щоб заважати слідству, вважатимуть за честь сприяти йому.
Я повинен був визнати, що він має рацію. Міледі спочатку здивувалась, але потім теж погодилася, що це справедливо.
— А ви певні, що такий обшук необхідний? — спитала вона.
— Це найкоротший шлях до мети, міледі.
Моя пані встала, щоб подзвонити покоївці.
— Ви поговорите зі слугами, спочатку одержавши ключі від мого гардеробу.
Сищик Кафф спинив її вельми несподіваним запитанням:
