— Підставою затримання є обвинувачення у скоєнні умисного вбивства Аллана Вінтера. В обвинуваченні ми опираємося на твердження Фруде Ульсена перед самою його смертю, яке узгоджується з нашими знахідками. Маріанне Вінтер обвинувачується ще й в іншій справі: завдання важких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті. Формулювання цього обвинувачення може бути зміненим, залежно від результатів подальшого слідства. Тобто розслідування не конкретних подій у підвалі санаторію чи вбивства Аллана Вінтера, а діяльності Маріанне Вінтер як лікаря і науковця Ми маємо підстави вважати, що за понад десять років вона, не ведучи документації, вдавалася до недозволених методів досліджень і проводила експерименти над пацієнтами, які призвели до смерті кількох з них. Ми вважаємо, що ця діяльність пов’язана з убивством Аллана Вінтера, але, на жаль, не можемо вдаватися у деталі в інтересах слідства, — закінчив промову Карстен.
Слово знову взяв Еґґсбьо.
— Просимо вашого розуміння, що сьогодні ми не можемо надати детальнішої інформації, але відкриті до запитань. Тільки коротко…
Піднявся ліс рук. Еґґсбьо дав слово репортерові каналу
— Які ви маєте докази, що Маріанне Вінтер проводила експерименти з летальними наслідками?
Еґґсбьо скосував погляд на Карстена.
— Як уже мовилося, зараз ми ще не маємо права оприлюднювати подробиці, однак можу сказати, що суд погодився задовольнити нашу вимогу обрання запобіжного заходу — утримання під вартою.
— Якими будуть ваші подальші дії? — знову запитав репортер каналу
Карстен нахилився до Еґґсбьо, щось прошепотів йому на вухо. Еґґсбьо відповів кутиком рота й кивнув.
— Ми проситимемо дозволу на ексгумацію тіл на старому закритому цвинтарі біля санаторію, — сказав Карстен.
Кайса майже бачила, як в очах журналістів заряхтіли сенсаційні заголовки. «Дім смерті» і фото санаторію. «Лікар-убивця» і фото Маріанне Вінтер. «Жертви експериментів» і фото цвинтаря.
Еґґсбьо надав слово журналістові газети
— Чи пов’язані фатальні експерименти Маріанне Вінтер з її дослідженнями лікувального методу
Карстен кивнув.
— Так, пов’язані. Але вдаватися у деталі, як саме пов’язані, поки що не будемо.
Решта журналістів енергійно вимахували руками, намагаючись усілякими способами витягнути з Карстена й Еґґсбьо більше інформації, проте марні були їхні спроби. Коли на наступному колі питання почали дублюватися, Еґґсбьо закінчив прес-конференцію. Опісля обидва дали ще по короткому інтерв’ю, а Кайса вийшла в приймальню зачекати на Карстена.
— Хочу тобі щось показати, — сказав Карстен, повернувшись після інтерв’ю, і повів Кайсу в один з кабінетів.
Там, на столі, стояла велика скляна колба. Кайса кілька секунд мовчки дивилася на неї. Посудина була майже по вінця наповнена жовто-коричневою рідиною, у якій плавав мозок, жовто-бежевого кольору з візерунком на поверхні, мовби вималюваним сірою тушшю. Кайса бачила схожі колби впереміш зі склянками з сечею та екскрементами в підвалі Дікемарка. Однак у тих колбах зберігалися препаровані частини мозку. А цей — цілий. На склі наклеєна пожмакана, пожовкла етикетка: «Ґюннар Лауріцен, 26.10.1915-17.05.1993».
— Це ж мозок Креза, — спантеличено промовила Кайса. — Його справжнє ім’я Ґюннар Лауріцен, і дата смерті збігається. Маріанне Вінтер вийняла його мозок. І
— Знайшли в неї вдома.
— Як же?..
— Не знаємо. Ми уявлення не маємо, як це все взаємопов’язане.
— Які у вас іще докази її вини, окрім зізнання доктора Бюлля?
Карстен замислено дивився на неї.
— Та кажи вже! Кому я можу розпатякати?
— Гаразд, — усміхнувся Карстен. — Ми маємо череп Тютти Сьоренсен. З маленькою дірочкою.
— Що? А він звідки у вас?
— Аллан викопав.
— Але… звідки ви знаєте?
Два роки тому Аллан відновив контакт з Сюсанне, розповів Карстен. Він намагався викреслити минуле, узяв собі нове ім’я, нове обличчя, нове життя. Однак минали роки, а спокою не знаходив. На той час, коли він поновив спілкування з сестрою, у неї все пішло шкереберть: чоловік її покинув й отримав опіку над їхньою донькою. Життя розсипалося на кавалки, вона відчувала, що не має задля чого жити.
