Боги природи гнівилися. Метеорологи прогнозували дощі з сильними шквальними вітрами, шторму ж у прогнозах не було. У цих краях травень здебільшого ласкавий, але негода, яка насунулася цього вечора з моря, більше скидалася на ошкірених хижих звірів; такі запаюються десь далеко в Атлантиці, щоб напасти восени, але аж ніяк не тепер, на порозі літа, коли ночі стають теплішими й коротшими. Сині мигалки поліцейських машин і швидких розтинали спалахами пітьму, освітлювали навколишній ландшафт поміж завісами дощу, санаторій і гірські схили, луки й будинки. Гул сирен, змішуючись із завиванням бурі, підняв людей з ліжок, усі налякано поприлипали до вікон. Що, збіса, сталося? Дехто навіть одягнув дощовики, взув гумові чоботи і вийшов під дощ. Але й це не надто зарадило їхній цікавості: світла миготіли далеко внизу, поблизу занедбаного санаторію. Перші зіваки, які дійшли до самого санаторію, встигли побачити, як відводили до поліцейського авта Маріанне Вінтер, а доньку, Сюсанне, садили в швидку. Один поліціант розгортав обмежувальну стрічку, але на запитання, що відбувається, не відповів. Двоє інших одягли білі комбінезони й зникли в будівлі.
Евен та Еґґсбьо сіли в авто.
— Розказуй, що сталося, — звелів Еґґсбьо, виймаючи з внутрішньої кишені записника. — Доки ще все свіже в пам’яті.
— То зброя була в руках Маріанне Вінтер, коли пролунав постріл? — перепитав він за якийсь час.
— Усе відбулося надто швидко, я не встиг зорієнтуватися. Сюсанне на той момент уже випустила рушницю.
— Це могло статися випадково, — завважив Еґґсбьо.
— Звісно, але мені здається, вона застрелила його навмисне. Фруде саме почав розповідати про неї і про те, як убили Аллана. Він пішов за ним сюди і вдарив. Потім, мабуть, зателефонував Маріанне, та прийшла й вколола Алланові смертельну дозу кетаміну, а тоді змусила Фруде замести всі сліди вбивства і таємних експериментів.
Ленсман зняв кашкета, прочесав пальцями волосся, струсив з брів кілька дощових крапель.
— Хай техніки виконують свою роботу.
— Отже, з допитом Маріанне Вінтер чекаємо до завтра?
— Так, Карстен хоче бути присутній.
— А Сюсанне зовсім розклеїлася?
— Еге ж, з неї зараз не видобути нічого притомного. Їй дали заспокійливе.
Хтось постукав у вікно авта. То був один з криміналістів-техніків.
— Ми знайшли в підвалі сліди крові, давні. Хтось намагався їх змити.
Кайса відразу з летовища Віґра поїхала в управу ленсмана у Воґені, щоб бути на місці, коли Карстен та Еґґсбьо вийдуть й оголосять про обрання запобіжного заходу для Маріанне Вінтер. Було тринадцяте травня. Кайса вже пройшла чотири перші сеанси хіміотерапії у клініці Драммена і тепер поверталася додому на вихідні. Планувалося, що Карстен побуде з нею, але він подався в Лусвіку в зв’язку з подіями в підвалі санаторію. Поки що все йшло досить непогано, хоча й відчувала невеличку слабкість, але Кайса була налаштована й на гірше. Почувши по авторадіо про прес-конференцію, вона вирішила податися просто туди, а вже потім забрати Юнаса з дитсадка.
Напередодні, наступного дня, після того як застрелили Фруде Ульсена, поліція коротко повідомила для преси, що одна особа загинула, друга — у лікарні, а третя — затримана. Три доби вони працювали без перепочинку. Кайсі нетерпілося почути офіційну заяву.
Кайса прослизнула в двері й стала під стіною у великій залі, де юрмилися журналісти та фотографи. Ленсман Уле-Якоб Еґґсбьо кахикнув у кулак, привітався, стисло зреферував події, про які йтиметься на прес-конференції, а тоді передав слово Карстенові.
Карстен, обводячи поглядом зібрання, на секунду затримався на Кайсі, але й бровою не повів. Він коротко розказав, що загиблий — Фруде Ульсен, чоловік, який нещодавно сидів у СІЗО за підозрою у скоєнні вбивства Аллана Вінтера й у причетності до зникнення його сестри тринадцять з половиною років тому. І додав, що один з поліцейських став свідком подій у санаторії.
— Ще до вистрілу, у розмові між двома особами, виринула нова інформація про вбивство Аллана Вінтера. Одна з цих осіб сидить зараз у СІЗО, — Карстен зробив паузу й знову обвів поглядом залу. — Йдеться про матір Аллана Вінтера, Маріанне Вінтер.
Камери навально затріскотіли, як це завжди буває на прес-конференціях, коли хтось виступає з сенсаційною заявою. Ніби вираз обличчя промовця цієї миті чимось мав би відрізнятися від виразу ще кілька секунд перед тим.
Карстен незворушно вів далі.
