— Отже, — почав Карстен. — Уже є попередній звіт про результати розтину, — він зробив паузу й додав. — Маємо деякі відповіді на запитання, але не всі. Знайшли слід від уколу між пальцями ноги, але — як звичайно — відповідь, що саме вкололи і чи ін’єкція була причиною смерті, займе трохи часу. Лабораторія спробує пришвидшити аналізи.
— А що з ранами на голові? — запитав Евен.
— Жертву могли оглушити, однак невідомо, за скільки часу до смерті було завдано удару. Ось ця рана на скроні, — Карстен показав на фото Волкера, — може бути від удару довгим предметом, імовірно, залізним прутом, як каже патолог. Але могла з’явитися від падіння на гострий кант чи на сходи, чи на камінь. Жертву також вдарили по потилиці, очевидно, ця рана сильно кровоточила.
— Вода в легенях?
— Ні. Він був мертвий ще до того, як його скинули в море.
— Цікаво, де скинули? — запитав Еґґсбьо. — Якщо в легенях не було води, то він не потонув, а був на плаву, це означає, що тіло могли скинути в цілком іншому місці, ніж там, де його знайшли.
— Саме так, — кивнув Карстен. — Тепер ми маємо трохи більше інформації для подальших дій. Почнемо! Головне запитання: де паспорт і гаманець? Чи мав він мобільника? Навіщо йому ліхтарик і лопата? З ким, окрім Кайси, він ще контактував? Якщо жертва Аллан, це пояснює його інтерес до «справи Юлії».
Карстен попросив Еґґсбьо скликати прес-конференцію. Тепер справа набула кримінального статусу. Карстен бачив, що Еґґсбьо радо уникнув би цього завдання, але вдав, ніби нічого не помітив. Ленсман дуже не любив прес-конференцій, перед камерами він почувався некомфортно.
Якщо місце злочину було десь поза приміщенням, то дощ, ймовірно, змив сліди крові. Треба було зібрати інформацію про напрямок і силу вітру, течії та висоту хвиль того вечора чи ночі, коли могли вбити Волкера, і дочекатися результатів аналізу ґрунту з лопати. Карстен саме давав інструкції і розподіляв завдання, коли в кімнату зазирнула секретарка з приймальні й повідомила, що прийшла Кайса.
Карстен показав на Евена.
— Ти вестимеш розмову, я допомагатиму.
Кайса розповіла про своє знайомство з Йораном Нордіном, про першу зустріч 14 березня, тобто дев’ять днів тому, і про останню, чотири дні тому. Ні Карстен, ні Евен і словом не обмовилися про кілька ідентичностей жертви. Коли Кайса закінчила розповідь, Евен запитав:
— Вас не здивувала його загадковість?
— Звичайно, здивувала, але я не могла змушувати його відкритися.
— Що ще впало в вічі?
— Кілька разів мені здалося, що він добре знає місцевість.
— У чому це виявлялося?
— У тому, що він казав і як висловлювався.
— Гадаєте, він швед?
— Так, я навіть у цьому певна, бо розмовляв, як швед, який намагається говорити норвезькою. Чи навпаки, ну, розумієте, як на отому комедійному норвезько-шведському ток-шоу Фредріка Скавлана. Та й ім’я в нього шведське.
— Він міг вдавати шведа, — завважив Евен.
— Куди ви хилите? — нетерпляче запитала Кайса. — Він не був шведом?
— Ні, насправді, його звали Крістофер Волкер. Посвідчення водія таїландське.
— Щось у його словах натякало на те, що він походить з тих країв? — запитав Карстен.
— Та ні… Дивно… Брат Юлії пропав безвісти в Таїланді. Під час цунамі 2004 року.
— Правильно, — кивнув Евен.
— Можливо, знав Аллана, — промовила Кайса. — Мені здалося, що він був кимось на кшталт приватного детектива, який мав завдання добути більше інформації про зникнення Юлії та потребував допомоги людини, яка б добре знала місцевість і місцевих людей.
— Але навіщо вдавати з себе шведа? — втрутився Карстен.
— О… — Кайсі раптом зблиснув здогад. — Ви думаєте, що Аллан
Евен засміявся, кивнув до Карстена.
— Я завжди казав, що їй треба працювати в поліції.
— Це
— Цього ми не знаємо.
— Він сказав, що його потворність наслідок нещасного випадку.
— Якщо — я кажу «якщо» — це Аллан, то навіщо вдавати свою смерть? Чому повернувся інкогніто? — запитав Евен. — Він тутешній. Нащо просити тебе про допомогу?
Кайса різко нахилилася над столом.
— Він не хотів, щоб його впізнали! Хотів, щоб того, хто розпитуватиме людей, сприймали за свого, йому потрібний був свіжий погляд на справу, — вона легенько постукала пальцем по столі. — Слухайте! Аллана підозрювали за свідченням одного-єдиного свідка, — запально вела вона далі. — Сусідського хлопця, Фруде Ульсена. Фруде сказав, ніби того фатального вечора бачив Аллана з Юлією. Але, якщо Аллан казав правду, якщо він, справді, не виходив тоді з дому, це означає, що Фруде Ульсен збрехав. Аллан приїхав, щоб помститися. Тепер я розумію, чому він був такий впевнений, що Фруде збрехав.
— Або ж він приїхав, що вивести на чисту воду людину, яку вважав причетною до зникнення сестри, — сказав Евен. — Або і те, і те. Може, він підозрював Фруде Ульсена у вбивстві сестри?
— Ти розкопала щось нове у «справі Юлії»? — запитав Карстен.
