— Заспокійливе. На випадок, якщо в цьому виникне потреба.
Усе починається, наче літня гроза.
Спочатку падають поодинокі крижані краплі.
Удалині гуркоче грім.
Суха тріскуча блискавка перетинає обрій.
У Баррі виникає перший спогад із цієї часолінії.
Вперше він побачив Гелену, коли вона вмостилася на сусідньому з ним табуреті в перекусній Портленда, штат Орегон, і сказала: «Бачу по очах, що ви хочете пригостити мене випивкою».
Було вже пізно, Баррі захмелів, а вона так відрізнялася від його знайомих.
На вигляд їй було трохи за двадцять, але трималася вона так по-дорослому, а розум! Таких тямущих Баррі ще не зустрічав. Він щойно з нею познайомився, а відчуття було таке, ніби не просто знає її віддавна, а тільки-но прокинувся до справжнього життя.
Вони теревенили про те про се, а коли бар зачинився, пішли в мотель, де зупинилася Гелена, і там кохалися так, ніби це був останній день на світі.
І наступний…
Вони були разом уже кілька місяців, і він уже був закоханий в неї, коли вона сказала, що може передбачати майбутнє.
Баррі сказав:
— Туфта це все.
Вона ж відповіла:
— Колись я доведу це.
Вона не подавала це як щось дуже важливе. Сказала так, між іншим, майже жартома, і він забув її слова, згадав їх аж у грудні 1990-го. Якось увечері вони дивилися новини, і Гелена сказала йому, що наступного місяця США витіснять із Кувейту іракських військових, і цю операцію назвуть «Буря в пустелі».
Були й інші випадки.
Дорогою в кінотеатр на «Мовчання ягнят» Гелена заявила, що наступного року цей фільм здобуде купу «Оскарів».
Тієї самої весни вона всадовила Баррі за стіл у квартирці, в якій вони мешкали, вручила йому портативний магнітофон і наспівала приспів із нірванівської Like Teen Spirit — ще за два місяці до виходу самої пісні. Після того Гелена надиктувала на магнітофон, що губернатор штату Арканзас ще до закінчення цього року виставить свою кандидатуру на пост президента США, а наступного року виграє вибори, перемігши і чинного президента, і сильного незалежного кандидата.
Вони жили разом уже майже два роки, коли Баррі зажадав, щоб Гелена розкрила йому таємницю: звідки їй це відомо? Він запитував її не вперше. Вони сиділи в барі у Сіетлі й дивилися по телевізору результати виборів 1992 року.
Вона обрала правильну стратегію: спочатку продемонструвала Баррі свій «віщунський» дар і лише після того повідала божевільну історію про крісло пам’яті та про майбутнє, яке вони вже прожили, — і Баррі повірив їй навіть тоді, коли Гелена сказала йому, що він ще двадцять сім років не згадає жодного зі своїх попередніх життів, а технології, що уможливлять побудову цього крісла, з’являться не раніше, ніж за п’ятнадцять років.
