онде старці столітні при медалях при орденаху руках в них червоні пучечки комсомольських гвоздиконде плити і білий послід на уславлених іменахонде часу пропащо-тривожного дрож і тиквсе здригається все тремтить і опори немає тамі щотижня лунають вибухи мов за графіком із ночейонде хлопці міцні йдуть несуть свій уклін катамкат сміється з портрета кров по вусах його течеонде бранні поля їх пройти це покласти життявони всіяні мінами і осколками та усіміншим спадком сучасності у якому дихання й каяттянеможливі практично але ми вдихаєм прогірклий димв забуття шлях тернистий недовгий нема зупинокми йдемо спотикаючись дати пороги брамось уже навіть видно наш бетонний вічний будиноквеличезний висотний поверхів не злічити нам<p>Поруч з легендою</p><empty-line/><p>♦ ♦ ♦</p>коли від минулого залишаєтьсязбірка міфів у переказі для дітеймолодшого шкільного вікуде немає ні пріапа ні фекалій в авгієвих стайняха геракл у білій футболці несе олімпійський вогоньв колишнє бельгійське конгоі ще залишаються білі руїни на тлі синього небазнайомого нам за листівками 1907 рокуколи від ворога залишається тільки спосібприготування кави можна спокійнопити каву дивитися на руїниякі виглядають гіршеніж на листівці 1907 рокуа небо залишилося таким самимй каву готують файноі ти вже викликав таксі в аеропортбо тут вже нема чого робити<p>Друга подорож до Візантії</p>1Немає царства для старця. Але в кожному царстві єпритулок для старців, там за порогом імла настає,у спотвореного розуму віку немає, щастя моє!.Єдиний шлях – пуститися в плавання, рух водирозчиняє все, пора витягувати неводи.Стривожена макрель збивається в срібні шари,акули б риб щадили, якщо б добрі були,тим, хто старий, пора виходити з гри.Колесо світобудови, чіпляючись за колесоісторії або сансари, як при грі у серсо,крутиться на фалічному щільному штирці.Господь просить циганку поворожити Йому по руці.Циганка дивиться на лінію вічності, день, місяць та рік,каже йому те, що сам Він світові передрік.2Перевалюючись з ноги на ногу, спираючись на милицю,як Сфінкс говорив Едіпові, вечір на трьох ногах,мати в ліжку, батько в труні, легка смерть не помилитьсяна дорозі, є час поговорити та послухати божих птах,про сварки, любов і ревнощі, перш ніж сліпотане вразить тебе. Світ не той і старість не та.А душа співає і плескає в долоньки скаче;ти чуєш той спів?душі справи немає до тіла до декількох днів,які їй залишилися, поки Господня рукане зупинить на трьох ногах стрибаючого мозгляка.Ніколи не любив Візантію. Її царів, куполів,спершу засліплених, потім відтятих голів.3
