ніхто ні на що не придатний щоб це зрозумітидосить життя прожити перейти поле перекотитинарікати кожному недотепі що прийшов сюдищоб життя мати з надлишком й зносити його до бідизамити криваві плями співа в раю гамаюнпомер дурень лускунчик а усе кришиться тютюна все розбирає страх хоч вже не ті часивсе одно якщо ти маленький й ніхто нічого не дасиніхто ні за що не відповідає ніхто хіба що самзакликає нас до суду якщо не сам то замякщо не зам то карлик нечесний почесний боргякщо не він то товариш тамбовський вовкпіднімає морду до місяця проклинає своє життяви ще не знаєте що таке справжнє вовче виттяале ми-то знаємо чули і не одинраз доживши до запеклих вовчих сивиннічого ніколи не закінчується ні буття ані небуттяпаска на великдень на різдво кутята ж пляма кривава куди її приберутой же колодязь що поринає в журуті ж ластівки з різким свистом розкреслюють синявутой же кіт певно хворий скубає травуте ж місто одеса підстаркувата блядьзавивання заклинання не втомлюється повторять<p>♦ ♦ ♦</p>Вагончики фунікулера, червоно-жовті, ще ті,бельгійські, відкриті, на кшталт альтанкикатають дітей на такій висоті,що з землі не видно Небесної Молдаванки.Хіба тільки дивитися у бінокль – де ж діти?або в трубу підзорну, або в мікроскоп електронний,хіба тільки мідний чайник на примусі розігрітиабо придбати машинку «Зінгер», як прийдеш на Старокінний.Плюс гас в каністрі, якщо світла не буде ніде.Прикрутити ґніт, щоб потрохи гас витрачався.Плюс пристойний костюм у валізці на випадок, якщо прийдевідповідь на всі питання, з якими до Бога звертався.<p>♦ ♦ ♦</p>День Міста кращий, якщо вдалиніживеш в ці дні, здається так мені.Одеський порт, і сходи, і бульвар,трамвай, смачним завалений базар,зруйнований й відновлений собор,красуні, що щебечуть між собов.Все це – десь там, на місці, як завжди,цвіте-росте, та не вертайсь туди.Там спека трохи спала. Дощик змивпил з тротуарів, статуй і з взуття.Оркестр грає. Якщо світ втомив,то в цьому винен ти, твоє життя.Й мотив простенький, той, що нас морив,розширився і звуки розпрямив.Спектакль той самий. Хтось підфарбувавминулі декорації. В цей часрозпочалася осінь. Ти бувавтут часто. Бачиш – краще тут без нас,так легше всім будинкам і всім хрестамна банях, і дітлахам, – у перший класза руку йдуть, – і мамам, і скотамв людськім обличчі, й дворовим котам.У місті, що сповзає у пітьмубез нас просторіше, скажу я напряму.<p>Good bye, Odessa!</p>
