Царська рокіровка полностью

– …бо жінка, мій пане, повинна мати звивисті лінії… Усі ці корсети, що душать її тіло й душу, китовий вус, стяжки, лише обмежують… красу. Сукні та білизна мають бути наче орнамент, що прикрашає тіло, а не, як у нас, навпаки… Спідниці мають плавно облягати повні стегна й спадати донизу, як чашечка квітки, адже її таємниця завжди знаходиться на дні келиха… квітки, треба розуміти. Чому ми зустрічаємо декольте тільки в бальних сукнях?! Навіть влітку наші дами застібнуті до шиї… Скрізь ці шемізетки[20], комірчики, заслінки… Як дізнатися, чи ця жінка гарно складена?! Буфи та буфчики, раз на плечі, раз на лікті… Мереживо, сутажна вишивка, і все для чого? Навколо них стільки ганчір’я намотують, що думаєш – богині, гідні рубенсівського пензля, а тут - стоїть таке худе, лише шкіра та кістки… навіть на бульйон не годяться! – переможно вигукнув він наприкінці.

Пан радник занепокоєно дивився на замріяного знавця героїнь картин Рубенса, який висловлював свої солодкі сумніви та мрії, забуваючи, де і навіщо він. Ван Хоутен вирішив взяти справу в свої руки:

– Може, трохи пройдемося? Подихаємо свіжим повітрям перед спектаклем?

– А ми мусимо? – з глибоким сумом запитав фон Брюгге.

– На жаль, мабуть так, — ввічливо висловив свою вимогу детектив.

– Гаразд, якщо треба, то треба. Я ще вийду до пісуару…

Вони пішки пройшли до перехрестя Алей з Новим Світом. Тривала прогулянка допомогла прокурору – він відчув, як сам сказав, "друге дихання". Звідти вони поїхали на фіакрі до театру на вулиці Новогродзькій. У цій напрочуд сучасній для Варшави інституції були кондитерська, кав’ярня та ресторан – перші два заклади були вже зачинені того вечора – а також сам театр. Сучасну будівлю звели два роки тому. Весь заклад був оформлений у стилі модерн з люстрами з опалів та гірського кришталю, з рослинним орнаментом та полірованим склом. У звичайні дні розкішна кав’ярня працювала до десяти годин вечора, а її візитною карткою були прикраси, зроблені майстром-кондитером (а наступного дня вони продавалися в кондитерській): палаци, замки та вирізані з карамелі торти-дерева до двох метрів висотою. Офіціанти – негри та мулати – були справжньою сенсацією. У неділю вранці додатковою атракцією були музичні ранки, які заради благодійності проводили видатні варшавські диригенти. Місцевий театр, який по-французьки називався кабаре, був принадою в основному для гостей ресторану – люди чекали в їдальні початку вистав, а після шоу поверталися до закладу. Враження від обіду в цьому ексклюзивному, вишуканому та надзвичайно дорогому гастрономічному храмі доповнювався жіночим оркестром, а весь персонал, від помічників до метрдотеля, був у фраках. На другому поверсі були банкетні приміщення і кабінети – як стверджували злі язики, що виконували функції однокімнатних квартир для вродливої статі. Треба згодитися, що у всіх трьох приміщеннях завжди було повно красивих жіночок, в театрі знаходили працевлаштування численні танцівниці, шансонетки та інші дуже погано оплачувані, зате грайливі дівчата.

Найчастіше розважальні програми variétés були заповнені імпровізованими вечорами, зібраними з безсюжетних "номерів" жонглерів, поглиначів вогню, танцюристів, співаків, декламаторів та музикантів. Однак спільним у всіх цих виставах було те, що їх виконували виключно жінки. Місцеві сценічні вистави користувалися значним успіхом, щоправда, лише у певної аудиторії. Сьогодні, напередодні Різдва, зал ресторану був переповнений – переважно чоловіки в цивільному, мундирів майже не було видно. Коли виступали іноземні зірки, завжди приходили натовпи добірної, специфічної публіки. Квитки на ці заходи були не по кишені молодшим офіцерам, а старші офіцери більше не дозволяли собі подібних розваг – занадто великий був ризик скандалу.

Ван Хоутен і фон Брюгге сіли в ресторані і замовили легку вечерю без випивки. Через мить після того, як поїли, коли таємний радник курив сигару, а колезький радник — цигарку, пролунав дзвінок, скликаючи гостей театру на спектакль. Чоловіки зайняли свої місця у своїй ложі. Жак, який стояв у кутку сцени, привітав Ван Хоутена кивком. Глядацький зал був заповнений вщерть, навіть із ресторану принесли стільці. Коли жіночий оркестр із п’яти виконавиць у оркестровій ніші заграли увертюру – східну варіацію – світло згасло. Завіса тричі за щось чіплялася, перш ніж піднятися, але зрештою розсунулася, щоб відкрити порожню сцену.

Ліворуч і праворуч на триногах стояли чаші з тліючими пахощами. Коли музикантки закінчили свій вступ, дим і східні пахощі наповнили весь зал. Прокурорський ніс винюхав домішку опіуму. Чиновник невдоволено насупився. Вистава йому вже не подобалася, пахло наркотиками – виходить, поліцією… Він перебував тут "у справах", але ще не вистачало Ірині Олександрівні дізнатися, що він був на виставі, закритій поліцією НЕ ЗА ЙОГО НАКАЗОМ…