Через деякий час "жива музика" змінилася – тепер музикантки намагалися передати екзотичну атмосферу за допомогою європейських інструментів, що, чесно кажучи, не дуже вдавалося. Але публіка була не дуже проти, адже вони прийшли сюди і заплатили шалені гроші за місця не заради музики. Піаністка подала тон, і самотнє скигління флейти хвилями попливло по залі, пронизливі, різкі звуки нашорошили брови у багатьох присутніх, але рівний, наркотичний ритм і комбінована дія п’янких запахів зробили свою справу. З-під стелі на мотузках спустилися наповнені квітами кошики, потім ще й ще, аж поки вся задня частина сцени не була заповнена кошиками та мисками зі свіжою зеленню та зрізаними квітами. Музика стихла, і серед "джунглів" непомітно виник жіночий силует, оповитий зеленою вуаллю. На голові танцівниці була своєрідна діадема, в центрі якої був великий червоний камінь, що світився гіпнотичним сяйвом. Піаністка хитнула головою і заграла тужну, меланхолійну мелодію, яку підхопили інші інструменти. Балерина відкинула зелену вуаль, розвела руки на висоті плечей долонями вгору і, похитуючи животом, повільно наблизилася до глядачів. Зал затих.
Болеро, що прикривало плечі і груди танцівниці, було зроблено із золотої сітки, на якій на видних місцях були розміщені дві маленькі, явно занадто дрібні монети-цехіни. На ногах у неї були штани з прозорого золотого мусліну, підв’язані на талії золотим поясом у вигляді вільного трикутника, так що відкривався не тільки пупок, але й майже весь низ живота, аж до лінії лобкового волосся, яке раз у раз визирало над вільним і жорстким поясом.
Прокурор мало не випав із ложі, намагаючись краще розгледіти в напівтемряві сцени всі принади тіла балерини. Так само й інші чоловіки в ложах – вони нагадували жирафів, навіть із своїми товстими й короткими шиями. Біноклі не допомагали – відблиски від вогню в чашах були надто хиткими, щоб належним чином висвітлити те, що їх цікавило. Серед глядачів в партері хтось комусь стиснув шапокляк, який ненароком залишили на голові. Коли Ріта наблизилась до рампи, атмосфера відразу ж зробилася паркою та гарячою… Гомін, який раніше було чути в невеликому залі, завмер. Артистка розвернулася і напівакробатичними рухами рук відганяла погляди, які тепер вже не можна було відтягти навіть хоботами десяти слонів. Муслін шароварів робив очевидним, що на танцівниці немає спідньої білизни… Її повні, округлі сідниці білою плямою мерехтіли під золотою тканиною, яка нічого не прикривала. Хтось із присутніх поперхнувся, і відразу ж йому так сильно вліпили кулаком по шиї, щоб він заткнувся, що він і справді замовк! І навіть не образився… В залі, де лилася лише завмираюча музика, можна було б почути дзижчання комара… Якби він тут був. А танцюристка, як ні в чому не бувало, попливла в глибину сцени… Завіса впала.
Вибухнула оргія оплесків, глядачі плескали в долоні, як божевільні. Жак вийшов перед завісу й оголосив п’ятихвилинну перерву. Заради зміни костюмів, як сказав.
Вистава після перерви складалася ще з трьох "актів". У фіналі останнього Ріта оголилася зовсім – цього разу без будь-якого трико персикового кольору – і дозволила поціновувачам довше милуватися собою: у русі, танцях, стоячи, а також гойдаючись на гойдалці, спеціально для цього спущеній на сцену. Успіх був повним – бурхливим оплескам, здавалося, не було кінця, глядачі скаженіли і вже почали розкуповувати останні квитки на наступні вистави. На сцені поруч із танцівницею з’явилися десятки кошиків із квітами, купи пляшок із шампанським – усе з записками…
Червоний, як буряк (без додавання хрону) пан прокурор так міцно стиснув лікоть Ван Хоутена, що той, незважаючи на величезну стійкість до болю, застогнав крізь зціплені зуби.
– Пане раднику, коханий! Коханенький мій! – гарячкував пан Тимофій. – Заведи мене до її гардеробної… Я маю її зустріти! Е... подякувати за чудовий вечір. Такої артистки, точніше, мистецтва, я в житті не бачив! Це… це… Європа! – Тут він зовсім втратив дар мови..
– Швидше вже: Азія… – поправив його Естар Павлович і насилу висмикнув лікоть із пальців прокурора. Все ще кривлячись, але сповнений захоплення силою фон Брюгге, він усміхнувся й додав: "З задоволенням. Я думаю, що не буде ніяких проблем...