Ішли у город дечого купитиДва чоловіка із селян — Гордій та Севастян.Гордій умів на світі жити, Куток свій щиро поважав, Далеко щастя не шукав, — Шукають щастя нещасливі, — Воно само його знайшло,В своїм добрі, на рідній нивіІ виросло, і розцвіло.От Севастян — се друге діло; Тому інаково щастило,Не близький світ топтав:Не тільки в Крим ходив, в Туреччині бував, Далеко десь, аж біля моря;Набрався розуму, довідавсь дива й горя; Один був гріх: і не дихне,Як не брехне.— Що, — каже, — тут ми топчемось з тобою, Мовляли, з хати до млина?Он за балканською горою — Чудесна, брате, сторона!Жаль про одно — погана доля склалась: Не знать кому вона досталась...Згадав я огірки... які вони у вас?Буває, нічого й кусати,А там — не тільки більші нас, Ще більші навіть хати! —Зареготавсь Гордій і став йому казати:— Так як же його в біса їсти? Сокирою рубать? Гуртом, чи що б то, гризти?— Еге, — зам’явся Севастян, — гуртом їдять.— Диковина! — Гордій мовляє. — Чого на світі не буває!От хоч і тут... чи бачиш той місток?Надивовижу всім турецький огірок, А наш місток диковина не тая,Чи є в Туреччині такая?— Що ж там таке? — питає Севастян. — Який там Бог послав талан?— Такий талан, — Гордій йому мовляє, — Що декого до смерті налякає.Правдивий чоловік і їдь, і йди, Не сподіваючись біди,Ану поткнись брехун — утне такую шкоду: Розсунеться — і той шубовсть у воду. Була торік тут приключка страшна: Шубовснув пан один і старшина.— Он воно як! Се дивне діло! Признаться, де вже я не був, Такого дива і не чув... — Промовив Севастян несміло.— Отож-то й то! — плете Гордій. — Місточок неабиякий!Твій огірок — диковина сказати — Нехай би як гарбуз, а то ще більше хати! — Розсердивсь неборак: — Який ти молодець!Попереду ще треба знати, Які там в біса хати — Неначе курінець,Такі, що ледве можна влізти, Лягти або присісти. —Отак балакають, ідуть,Вже й потомилися, аж ноги волочуть.До города дорога й не далека, Не забариться б перейти,Та як на те така стояла спека, Що й місця не знайти;У холодку — і там парня, аж в’ялить, Бо сонечко вогнем неначе палить.Ідуть... от-от місток... блищить уже й вода.«От, — дума Севастян, — біда...»— Та й душно ж! — каже він. — Морока!.. А що, бак, річка тут глибока?— Найглибше під містком, сажнів у два води, — Сказав Гордій, — а далі хоч бреди, —Прехитра, пане-брате, річка, Дарма що невеличка. —Одначе Севастян придумав, що сказать:— Бач, курява яка, чобіт і не пізнать...Ходім ми просто через річку:Обмиєм чоботи та й вийдем на травичку, — І ближче, і чистіш.— Еге, — додав Гордій, — і охвітніш...Брехню, як бачте, добре чешеМій Севастян,А інший неборак із городянІ Севастяна перебреше.
