В одній долині, під горою, Високий явір зеленів;Край берега над чистою водоюШирокі віття розпустив;Листочки з вітриком, жартуючи, шептались:— Ану, голубчику, ще, ще дихни! Бач, братику, які ми повдавалисьВеселії Шелестуни!Якби не ми з тобою шелестіли, То хто б долину звеселявІ з ким би ти тут, вітрику наш милий, Гуляючи, любенько жартував?Що б тут було без нас? Краса якая?Бур’ян та осока;Була б долинонька неначе пустка тая, А подивись, тепер вона яка!До нас зозуленька у гості прилітаєІ весело кує, як в тихому кутку; Вівчарик на сопілку грає Під явором, у холодку;Співає соловей, неначе у садочку, А серед ночі, в тихий час,Тут мавочки гуляють у таночкуІ ясний місяць дивиться на нас.— Коли б не ми, то й ви б не шелестіли, — Коріння загули із-під трави, —Коли б ми вам не піддавали сили, То не бриніли б ви...— Чого сюди Корінням озиваться? — Зашамотіли Листя угорі. —Ви що, а ми он що! До нас вам не рівняться, Лежали б мовчки у своїй норі...— Тіпун вам на язик! Раденькі, що дурненькі! —Коріння знов озвалися до них. —І ви самі, і ваші витребеньки — Розумному на сміх;Не розуміючи, лепечете, як діти; Гріх зневажати нас!Хоч у землі судилося нам жити, А все-таки ми дбаємо про вас.Не красувався б тут і явір сей високий, Сказати в добрий час,Такий рясний, хороший та широкий: І силу, і красу він має через нас.Минеться літечко, тоді по божій воліМи заснемо до другої весни,І ви пожовкнете, лежатимете долі, Дурненькії Шелестуни.І після вас другії листя будуть, Цвістиме все, як і тепер цвіло,Зозуля, соловей і вітрик вас забудуть, Неначе вас і не було...І між людьми такі ж бувають, Як і на яворі, Шелестуни;Нехай же баєчку вониНа вус собі мотають.<p>ФІАЛКА І БУР’ЯН</p>
