Сидів колись Дідок під явором густим. Зелене листячко неначебто шептало,Що шелестів і він, як був ще молодим... Було, та затуло і сниться перестало... Стояли перед ним два хлопці Вітряки, Поприбиралися такими молодцями,Що гляньте, мов, се ми, не прості козаки!І почали вони молоти язиками:— Гай, гай, Дідусику! — озвавсь один Вітряк. —І сива голова, і борода велика,І розуму набравсь, а все-таки біднякІ в світі божому якаясь ти притика.Он я надумався, — побачиш, потривай, — Як гарно житиму, аби була охота!Достану грошенят — у мене буде рай: Будинок, дворище, мальовані ворота; Біля воріт тобі збудую хатку я,І будеш ти гостям ворота відчиняти, І житимеш в добрі; головонька твояНе буде вже тоді під явором куняти. —На се Дідок сказав: — Бринить добро твоє, І гарно здалеку будинок бовваніє... Розумний б’є на те, що справді в його є,А дурень думкою, як кажуть, багатіє.— Я розсудив не так! — верзе другий Вітряк. — Щоб в світі живучи, ніколи не блудити, Підладжуйсь до людей, вертись і так і сяк, А іноді умій солодку річ зліпити.Хоч кажуть — хто мовчить, той ніби двох навчить, —Щербата вигадка: не можна мовчки жити, Бо не чутно того, хто дума і мовчить, Міркуй усяк про те, як язиком вертіти.Ти думаєш своє, а вимовляй не те — І потече тобі усюди теє млеко, Вигадливий язик дорогу промете,І можна вибраться далеко-предалеко.— Гляди, — промовив Дід, — на світі є пристріт,Такою думкою ти не хвались нікому,Бо сказано давно: брехнею пройдеш світ, Та от біда яка — не вернешся додому. — Дідок замовк, сидить і голову схилив.«От, — думає собі, — десь на лихо взялися...»Аж дивиться згодя — нема вже Вітряків, Бо засоромились і мовчки розійшлися.Дідок сказав своє, тепер і я додам: Моторна голова нехай свій розум має, Шкода молоть брехню порожнім Вітрякам, Бо мудра правдонька їм крилля поламає.<p>ДУБ І ЛОЗИНА</p>
