Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубата знала, Чого хвостатий кум бажав:До берега частенько припливала І щиро куманька свого Карасиками шанувала,А Кіт і не цуравсь сього,Бо жирная мишва вже приїдаться стала.Раз каже Щука так йому:— Возьми мене мишей ловити. — Дивуючись, кум глянув на кумуТа й засміявсь: — Надумалась дуріти! Не навтішаєшся таким добром; Карась і сам у рот тобі ускочить,А хитрая мишва так іноді морочить, Що треба буть мудрованим Котом, Щоб висидіть, неначе неживому,І оком не моргнуть;Буває, що всю ніч стрибаєш по-дурномуІ ні однісінькій не вдасться в’яз звернуть. — А Щука на своє хилила:— Ет, вигадки! Велике діло — миш; На що ярші — і тих не раз ловила... Піду-бо я! Хоч раз мене потіш. —Ніхто не бачив, тільки зорі, Як ласий кум і шустрая кума Через садок попхались крадькомаІ зачинились у коморі.Кіт на полицю зараз же стрибнув, Бо там давненько був,А Щука у куточкуСховалася за бочку.От перед світом Кіт довідаться біжить — Аж Щука без хвоста лежить: Прокляті пацюки одгризли.— Бач, серденько, в яку біду ми влізли!Хвоста й нема...Ніхто не винен — ти сама, — Мурличе Кіт, — се справді штука! Ну, що ж його тепер робить?— Голубчику, рятуй! — тут простогнала Щука. —На світі дай мені пожить...У став мерщій пусти мене, мій друже, До світа тут не доживу...Хоч і нема хвоста — байдуже, Як-небудь попливу. —Побачив Кіт, що діло препогане,Що, може, і йому вона в пригоді стане, — Узяв куму, на спину примостив,Поніс до ставу та й пустив. Пішла між рибами про неї всюди слава;Сміються всі, карасики найбільш:— Догралася! Тепер мовчи та диш, Безхвостая проява!На світі живучи, довіку вчись; Що наробила здуру Щука —Се всякому наука:Чого не тямиш — не берись.<p>ПАЛЯНИЦЯ Й КНИШ</p>Сиділа у печі хороша Паляниця;На господиню стала гомоніть:— А щоб їй так і сяк! І докіль тут сидіть? У очі вилаю, бо невелика птиця!..— Мовчи та диш! — Озвався у куточку Книш.Коли не людям байка пригодиться, — Не всяка стежечка без спориша, —То, може, знайдеться такая Паляниця, Що іноді послухає Книша.<p>ШЕЛЕСТУНИ</p>
