<p>ПЕНЯ</p>Частенько між людьми буває, Один свою біду на другого звертає,А іноді ще так крутне:Не можна на людей, так він на біса спхне.Щоб не наскочити на лайку, Я розкажу вам байку.Жив-поживав козак заможний Клим.Вподобавсь він щасливій долі: Де не повернеться, вона усюди з ним —І дома, і у полі. Шановний, добрий чоловік;За те йому ввесь вік,Сказать до прикладу, кувало і плескало. І коники були, і пари три коров,І плуг волів, і овечат чимало, За огородом млин молов.Довгенько щось, ще змалечку, у йогоОверко-наймит жив;Моторний парубок, дотепний хоч до чого, Усе він знав, усе гаразд робив.Ніякий чоловік з гріхом не розминеться, — І в селах так, і в городах;Хоч ходить кінь на чотирьох ногах, Та й той не раз спіткнеться!Тяглась Пилипівка, усе було як слід; Прийшла Оверкові годинонька лихая:Нізчимний борщ йому обрид, Капуста, і рулі, та ще кулага тая;Скоромного, сердега, забажав; Десь він од паничів чував,Що скором здоровіше,Та ще к тому й смачніше.«Нехай же, — думає, — яєць я напечу.Як буду у млині сидіти, Наїмся досхочу —Не буде так кортіти». Дождавсь черги, пішов у млин Та зараз же і заходивсяЗробить почин.Із дроту держальце скрутить він умудрився, Туди яєчко примостив,Недогарок в куточку засвітивІ над вогнем давай яйце вертіти, — Розумного не треба вчити.Млин меле, стукотить, Оверко думає: «Не треба і вечері...»Аж тут хазяїн тиць у двері, Роззявив рот, стоїть.— А що се ти, Оверочку, готуєш?Пилипівки укоротив?Біду, чи що, на себе чуєш? — Оверко й руки опустив.— Я... далебі... і сам не знаю...Зовсім отуманів...Як воно скоїлось — і не вгадаю, Се біс проклятий спокусив.— Та брешеш ти! Я тільки перше бачу! — Десь угорі озвалось Чортеня. —Перемудрив чортячу вдачу, А на мене уся пеня.<p>ДІДОК І ВІТРЯКИ</p>
