Веселая весна була; Зазеленів вишневенький садочок; Пахучая Фіалка розцвілаІ звеселила свій куточок.Де взявсь Бур’ян, насіявся кругомІ квітку бідную понівечив він дуже: Не та краса, і пахне Бур’яном;А Бур’яну про те й байдуже, Ще й хвастать заходивсь, Барвінкові хваливсь:— А що, Барвіночку хрещатий, Яка краса у нас цвіте! — Барвінок так сказав на те:— Цвісти між Бур’яном — бодай би не діждати!На ввесь садок одна, та не людна; Дала красу веселая весна,Та не дала їй долі. — Прийшов Хазяїн, поглядів, —Давно в садочку був — загаявся у полі, — Розсердився і косу ухопив...Черк, черк — і ввесь Бур’ян зваливсь, І в Бур’яні Фіалка полягла...На безталанную Барвінок подививсьІ жалібно промовив: — Одцвіла!У мене Правда гостювалаІ баєчку подарувала, Щоб передав я всім, Найбільше молодим:Погане панібратство шкодитьІ доброго нінащо зводить.<p>ДИКОВИНА</p>
