Бурмило Кундель вирвався на луг — На волі трохи погуляти,Бо остогид йому ланцюг, Обридло в курені лежати.Піткнувсь у чагарник... Коли глядить — Назустріч Вовк біжить.Бурмило витріщивсь і став брехати...— Стій! — крикнув Вовк. — Чого свариться нам!Ось не дурій, дай покій ти зубам!Я хочу щось тобі сказати. — Замовк Бурмило, бо злякавсь, А той до нього знов озвавсь:— Чим винен Вовк, що сіна не вживає, Трави не їсть, м’ясця бажає?А де ж того м’ясця узять?Не довелось Вовкам хазяйнувать, Так поневолі треба красти,Щоб не пропасти;Буває — ніч і дві і там, і там нюхнем, — І вернемось, як кажуть, порожнем.Погане, я чував, життя собаче, Недобре ж і Вовкам...Ти знаєш, що надумав я, земляче?Побратаймось на заздрість ворогам!Не хочу знаться з вовчою бідою.Піду і я з тобою,І будем жити миБратами між людьми.— А що ж, — на се сказав Бурмило, — Хоч і диковина, а добре діло;Ми будем жити в курені; Спокійно і тобі, і веселіш мені;Тебе там будуть годувати,Бо знатимуть, що Вовк не хижий, свій...Ходім мерщій,Щоб часу не теряти. — Побачив Вовк на шиї ретязок,— Се що, — пита, — у тебе за значок? — Бурмило став хвостом виляти.— Се, — каже, — щоб... ланцюг чіпляти...— Ланцюг?! — Вовк здивувавсь. — На прив’язі живеш,Туди й мене упхнеш! Се, братику, погане діло;Ще не було Вовків дурних! — Похнюпився Бурмило,Стоїть ні в сих ні в тих.— Така вже, — каже, — доля наша! Аби, мовляли, борщ та каша —ПоївІ гавкай на Вовків. — Вовк на Бурмила подививсяІ мовив: — Бодай би не діждатьТим ланцюгом бряжчать!.. Прощай! — І в чагарник поплівся.Дарма що Вовк, а добре розсудив, Неначе хто навчив,Що іноді з’їси і не доволі, Зате живеш на волі.<p>ЖУК І БДЖОЛА</p>
