Був ясний день, веселая година; Раділи і садок, і поле, і долина;Під лопухом у ямці Жук сидівІ сам собі тихесенько гудів,Що день йому обрид, кругом усі товчуться, Що дуже сонечко і світить, і пече:І гаряче, і боляче,І боязко йому, сліпуючи, поткнуться, Бо день не на добро, а на лихо зведе...Аж дивиться — Бджола між квітами гуде, То на одну присяде, то на другу.Щоб трошечки свою розважить тугу, Жук, сміючись, озвавсь: — Здоровенька була!І добренько, що в гості прибула;А що, комашечко, ще долю веселенькуПотішимо, не помремо?— Хвалити Бога, живемоІ діло робим помаленьку, — Бджола промовила йому, — Ти ж не летиш чому?Побачив би, як все цвіте, радіє.— Не хочу, — каже Жук, — і голова здуріє, Аж зелено в очах від сонечка того;Нам краще, як нема його,І хоч би не було — байдуже... Тобі я, Бджілочко, дивуюсь дужеІ, коли хочеш, раду дам:Умієш мед робить — і знай свою науку, А то ще нате, мов, і вам, —Чому не брать таку солодку штуку! Цікава дуже ти, нічого не минеш,Усяку квіточку перебереш, І треба, і не треба,Коли б змогла, поперлась би до неба.— Змолов ти, Жучку, недоладну річ, — Бджола йому сказала. —Твою головоньку покрила темна ніч, І світу божого вона не розпізнала. Турбуються усі, турбуюся і я,Нехай там буде капля і моя, Нехай і Бджілку люди знають І божу мудрість величають...Що ж, Жучку, досі тиДобув у темноти? Собі нічого і нікому;Цілісінькую ніч гайсаєш по-дурному, А блисне світ — ти лобом у вікно,Не розуміючи, нащо і що воно...Шкода з тобою розмовляти, Даремно час теряти,Ти — Жук, а я — Бджола, Прощай! — і загула.— Куди тобі! Яке казання вдрала, — Промовив Жук. — Розумна дуже стала!Так недотепний, темний чоловікНедолюбляє ясної освіти,Бо, як той Жук, до темноти привик; А дай йому хоч зернятко просвіти, Не буде він, як Жук, гудіти,У його загуде, як Бджілочка гула, Розумна правда і хвала.<p>ПЕРЕКОТИПОЛЕ</p>
