Котилося через полеПерекотиполе — Довідаться щастя й горяКрай Чорного моря. Розходилися поляне,Аж серденько в’яне: Одні на сміх піднімають,Другі дорікають.— Тю-тю, дурний, розігнався! —Будяк обізвався. — Чого тебе вража сила Отут розносила! —А Півники-самохвалиІ собі пристали,Як горохом обсипають, Сміються, гукають:— А куди, джиґуне милий, Наш орле безкрилий,Несе тебе дурна воляІз нашого поля? — Полин гіркий дорікає,Сміху добавляє:— Буде пити меди й винаУ вражого сина. —І Сон-трава не проспала, Словечко сказала:— Він з дурною головоюНе має покою. — Одна тільки не судилаФіалочка мила, Козаченька привітала,В поход виряджала:— Добудь слави, нагуляйся, До мене вертайся,Я сплету тобі віночок, Поведу в таночок. —Мовчаливий Ковиль-свідокСказав напослідок:— Ось покинь ти, пане-брате, Стрибання прокляте!Славні бубни за горами...Живи ти між нами,Бо незчуєшся, не вглянеш — В болоті застрянеш,А в болоті — з ким там жити?Не зілля, не квіти. Не червоная калина,А погана тина. —Перекотиполе чуєІ далі мандрує,Ні на кого не вважає, Усім одмовляє:— Не хочу я тут сидіти, Між вами марніти,Не такую треба долюПерекотиполю. Поборюся з дужим морем,Позмагаюсь з горемІ покочу скрізь по полюВеселую долю. — Прикотилась сміла воляДо чужого поля: Кругом море розляглосяІ з небом злилося... Де на світі тая сила,Щоб змагаться сміла?— Що ж то буде? — Страх озвавсяІ в лози сховався.Не так снилось, не так ждалось, Як на лихо склалось:Розсердилось горде море, Накинулось горе.Одно хвилі-гори котить, Об берег колотить,Друге шкодить, зневажаєІ жалю не знає.Море кинуло в долину, Мов тую пір’їну,Горе вітром ізсушило, Піском придавило. Підманила, обманилаНадієчка мила, Посміялась чужа доляЗ Перекотиполя. Лежить воно, гірко плаче,Чорний Ворон кряче:— Рятуй своє, рідна доле,Перекотиполе! Козаченьки молодії,Орли золотії!До вас байку докотила Порадонька мила, Щоб і ви не забували,Як діди казали:Не жалкуй на тую долю, А на дурну волю!<p>ЖВАВИЙ ХЛОПЧИК</p>
