Був собі Хлопчик дуже жвавий, Моторний і цікавий:До всього придивлявсьІ пильно прислухавсь;Що між собою скажуть люде — Почує, довго не забуде.Наслухавсь він, що дуже довгий світ, Куди не глянь — все світ, ні тину, ні воріт.От, як діждали літа, Придумав він побачить того світаІ на комору зліз; як глянув — аж зрадів.«От, — думає, — якби я полетівДалеко, аж у степ... І! Добре б нагулявся, До вечора б додому не вертався;Літав би я туди щодня...» Де не взялась СвиняІ стала чухать об драбинуБагном обляпаную спину,Та так же тре, аж снасть тріщить; А Хлопчик на Свиню: — Чу-чу, чу-чу! — кричить...Посунулась драбина і упала; Свиня захрюкала і — драла;А Хлопчик на ввесь двір заголосив, Як крейда побілів,Забув і довгий світ, забув і степ широкий,Страшний йому зробився дах високий...Хотів уже скакать — Була б тоді нахаба!На щастя, вийшла з хати БабаІ кинулася рятувать.— І як ти тут, — питає, — опинився? — За Бабу Хлопчик ухопився.— Я, — каже, — зліз, драбина тут була, А чорная Свиня прийшлаІ чухаться тут заходилась. Драбина хить — і повалилась,Зоставсь я угорі... перелякавсь...— Ох, мій голубчику маленький!Ще добре, що зоставсь!От якби впав, і був би неживенький, І горенько б тоді було...Чого ж тебе туди знесло?— Бабусю! — каже він. — Хотів я подивиться, Чи дуже довгий світ.— Гай, гай! Дивився б із воріт, А лізти високо малому не годиться.Ти, може, й світ хотів би облітать? Тепер минулося, а вдруге не минеться;Бач, в грудях сердечко, неначе пташка, б’ється, І рученьки, і ніженьки тремтять.Скажу я вам, не тільки що дитині, Як мудрий дід мовляв мені колись, Що вік живи, учися, стережисьІ пам’ятай, що є на світі Свині.<p>ЦЯЦЬКОВАНИЙ ОСЕЛ</p>
