Раз на вікні, у панському будинку, Патлатий Цуцик спочивав;То ляже на бочок, то догори на спинкуАбо на лапки морду клав.Якраз проти вікна, звичайно під барканом, Дворовий пес Бровко лежавІ думав: «Бач, яким він паном, Ледачий Цуцик, став».— Здоров був, Цуцику! Знічев’я спочиваєш? —Прийшовши під вікно, Бровко озвавсь.— Се ти, Бровко?.. Чого-бо так гукаєш? — Промовив той. — Аж я злякавсь...Ну, як же ти там поживаєш?— Нащо питать! Либонь, не знаєшСобачого життя мого? —Сказав Бровко. — Далеко до твого...Живу собі, бо треба жити;Двір стережу і день і ніч; Всього доводиться терпіти,Не так, як ти, панич;Та ще к тому і їжа препогана, Хлиснеш помий, коли дадуть,А як невлад загавкаєш на пана, То ще й під боки натовчуть.— Жаль! — каже Цуцик. — Що ж робити!Буває всяк, —Обуха батогом не перебити;А от мені — хоч і довіку б так... Живу у горницях, на килимах качаюсь,Жартуючи на сміх;Частенько з панночками граюсьІ лащуся до них;І м’яко спать мені, і ласо можна їсти, І бігаю не в бур’янах,Сухенькі лапки, хвостик чистий, Не так, як твій, у реп’яхах...— Ет, реп’яхами дорікаєш! — Сказав Бровко. — А пам’ятаєш, Як у пекарні був щеням?Чи так жилося там?Замурзаний під лавкою тинявся... — Веселий Цуцик засміявсяІ каже: — То колись було, Та загуло...Дивись тепер, а не рівняй малого! — І він спесиво глянув на Бровка.— Як бачу, ти не робиш там нічого, — Сказав Бровко, — за що ж се честь така?— Дурний Бровко! Не розумієш, — Звиняй, що так кажу, —Я те роблю, чого ти не зумієш:На задніх лапках я по-вченому служу, —«Щоб ти сказивсь!» — Бровко собі шепоче, А вимовити не посмів,Бо Цуцик дуже запанів:Скубне й Бровка, коли захоче.Бровко мовчить, і я мовчу, Води не сколочу...Вам сміх, мені гостинців в’язка. Чи гарна моя казка?<p>СОЛОМ’ЯНИЙ ДІД</p>
