Був собі Горщик золотий, Хороший, дорогий.Прийшла Біда і Горщик той розбила; Жаліли всі, вона не пожаліла, —На те Біда!Скрізь її знають — села й города.Чого вона не виробляє?Не тільки що Горшків, людей не розбирає.І опинився Горщик золотийМіж череп’яними Горшками, Щербатий і кривий,З розбитими боками.Всі насміхаються над ним:— Ану лиш принеси водиці! —А Кухлик і собі: — Шкода вже їм, кривим, Ходити до криниці!Був колись Горщик, та розмок, Тепер нікчемний черепок... — Не змовчав Горщик, обізвався:— Я — черепок, та золотий, А ти вже хто такий?Хороший тим, що в боки взявся. — Поважний Розум се почув, Прийшов, дознався, що й до чого — І бідолаху золотогоВ шовкову хустку обгорнув,А щоб не чванилась кумпанія погана, Усіх покидав за вікно.Розбите золото — скрізь золото воно, А череп’яна чвань — довіку череп’яна.<p>ОРАЧІ І МУХА</p>У полі Орачі на ярину орали, І Муха там була,І хоч її, непрохану, ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила,Бо звикла змалечку кохаться у чужому. Надвечір Орачі верталися додому,І Муха там на розі у вола. Зустрівсь Комар на лузі край селаТа й каже сміючись: — Добривечір, сестричко! А ти вже тут чого, моя перепеличко?Кума чи родичка кому? — А та йому:— Бов, бов! Раденький, що дурненький! Хоч довгий ніс, та розум коротенький,Бо комарі не сіють і не жнуть... Ти роздивись: у полі ми орали,Раненько почали, ввесь день не оддихали, Тепер додому час, з вечерею нас ждуть.Ми й між людьми чимало знаємБрехливих прихвоснів таких; Вертяться скрізь, щоб бачили і їх:І ми, мов, тут — турбуємось і дбаєм!<p>ЛИСИЦЯ Й ВИНОГРАД</p>
