Щоб хуторну хандру прогнати, Один вигадливий ПанокЗадумав до себе розумних наскликатиІ світом мудрості розбуркать свій куток.На раду він покликав Кума,Бо між розумними то був найкращий цвіт: Він і мовчить розумно, і розумно дума,Бо знав людей і бачив світ. Приїхав Кум — і почали судити.— Отак і так, — Пан каже, — хочу я; Чи буде бобу решето, скажи ти?Чи гарна вигадка моя?— Цікаве діло! Що й казати! — Промовив Кум. — Гаразд придумав ти;Хоч не багатечко, а можна назбирати,Бо дурнями, мовляв, хоч греблю нагати...Ось нум лічить, чи прийдеться до діла? Панько Небреха — перша голова,Вовчок та Мирний — се ще два; Нечуй та Свистуненко Сила...— Тю-тю на тебе! — крикнув Пан. — На біса ти до гурту пхаєш Силу?Хіба за те, що дорогий жупан?..А от і проминув ти Сліпченка Данилу!— Цить, — каже Кум, — я не збрешу; Не торохти, сховай слова завзяті,Скажу я нищечком, бо піч у хаті... —Той ухо прихилив, а Кум шу-шу, шу-шу...— Хіба! — промовив Пан і засміявся. — Покличемо і Силу, коли так...Розумний, Куме, ти удався! Куди не поверни — мастак. — Як радилися, так і сталось;Як квіточка, надія розцвіла;Хоч небагатечко гостей зібралось, А все ж бесіда гарная була.Як тихая вода, лились розумні речіІ вимовлялось те, чого ніхто не чув;І Сила там між ними був — Скакав, як дурень з печі...— От тобі й на! — Хто-небудь пристидить. Розумних кликали і дурня приліпили,Правенько почали та й покривили... — Та годі вам, мовчіть!Тут сила не в тому, що дурень Сила, А в тім, що гроші — сила.<p>ТРОЯНДА</p>Цвіла Троянда у садочку, А недалечко, у куточку,Між бур’яном бринів Будяк. І каже він Троянді так:— Нащо се ти колючок начіпляла?— А ти нащо? — вона його спитала.— Я? — обізвавсь Будяк. —Я, серденько, не проста штука, Я — степовий козак!Мені колючка, як шаблюка, Щоб ворогів страшить,Щоб всім було спокійно жить. Вам більш нема ніякої роботи —Цвісти, пахтіть, а не колоти.— Не все ж колоть і Будякам, — Троянда каже, — треба й нам,Щоб Крученії Паничі боялисьІ до Троянди не чіплялись.Сунеться який біс — Йому колючка в ніс, Щоб не забувся,Як слід Троянду шанувать, А не знічев’я обвивать.— Хіба! — сказав Будяк і усміхнувся.Скомпонував я сей примірДля наших любих дочок;Нехай вони його змотають у клубочок, Як кажуть панночки, на сувенір.<p>КІТ І БАБА</p>
