День за горою погасав; Затихло все в гаю густому;Гусятник-хлопець заганявОд берега Гусей додому.Гукав їм: — Гайда! — і свистав, Лозиною лінивих підганяв.— Отак ми дожились з дурною головою!Отак нас стали шанувать! — Ґелґочуть Гуси між собою. — Нам тільки й світа — мандрувать Від хліва до болота,Та ще к тому така голотаЛозиною тебе жене —Я, мов, отаман — бійсь мене! Де ж вона в світі, правда тая,Коли такеє діється з Гусьми?Забула, мабуть, доля злая, Відкіль наш рід і що за птиці ми.Учені та розумні людеУсюди славу рознесли,Що наші прадіди — нехай їм легко буде — Великий город Рим од ворога спасли... —А хлопець слуха і сміється:— Тривайте, прийдуть празники — І ваша славонька минеться:Хазяйка побере за вас коповики; Поопадають ваші роги Наперекір старовині,Лежатимете ви на череніМіж стравою, задравши ноги.Сказав би байку ще не так,Та мій язик примовкнуть мусить: Буває, вискочить гусак,Почне сичать, та ще й укусить.<p>ХМЕЛИНА І ЛОПУХ</p>У одному хорошому садочку, Геть-геть аж у куточку,Стирчав Кілок між Лопухом, А по йому Хмелина повиласяІ гарно так з ним обнялася, Неначе дівчина з хорошим козаком.— З тобою ми, коханий мій Кілочку, Зустрілися у добрий час,Довіку житимеш у тихому садочку, Нехай всі дивляться на нас, —Зеленая Хмелина розмовляєІ на Лопух спесиво поглядає, А той сміється у кутку,Бо чув не раз брехню таку; Хоч і Лопух, а, мабуть, знає, Що здача козирів міняє.Прийшов Хазяїн, висмикнув КілокІ посадив дубок,Нехай, мов, буде у садочку. Хмелина пісеньку такуПриспівує дубку:— Здоров, козаченьку Дубочку, Порадонько моя!А як же ждала я!Тепер зрадіє наш садочок... — І повилася на Дубочок.Лопух не втерпів, обізвавсь:— А що, Хмелинонько, уже не жаль Кілочка?Недавнечко у тебе красувавсь, Тепер прилипла до Дубочка...— Хто б, хто гарчав, А ти б мовчав, —Одрізала йому Хмелина:— Сухий Кілок як пень стирчить, А се ж таки жива дубина —Росте і шелестить.Так в світі хитрая людинаУсюди в’ється, як Хмелина, Чи то кілок,Чи то дубок,Усе, мов, пригодиться, Аби було на кого виться.<p>СИЛА</p>
