Жили у гущині глибокого байрака Страшенний Лев, всесвітній Лис, Бурлака Вовк і наш Сірко-собака, Що із села помандрував у лісІ розбишакою зробився, —З людьми, чи що, не вжився. Побратались вони, щоб по-сусідськи жить,Ніколи шкоди не чинить; Умовились гуртом робитиОблаву потайнуІ, хто добуде що, — все нарівно ділити; Лев був за старшину.Улучив Лис годиноньку щасливу, У верболозі притаївсьІ якось там козу дурну і полохливуПіймати умудривсь. Упоравсь молодець проворний І звістку другим дав як слід;Зраділи всі, що Лис такий моторний, Що буде їм вечеря і обід.Не гаючись, вони зійшлись на гору, І каже Лев: — Я зараз поділю;Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю!Беру я першу четвертину, — По уговору — се моя;І другу теж собі кладу частину,Бо хто між вами дужчий? — Я!І третю слід мені... Не мовте ні словечка: Я — Лев, а не плоха овечка!Четверту ж хто торкне або нюхне, Той знатиме, як дратувать мене!.. —І очі витріщив, і грива стала диба: Ану, мов, огризнись...«Нехай тобі і озеро, і риба», — Подумали усі — та й розійшлись.І я там був, і придивлявся, І кривду вилаять хотів, — Лев заричав, а я злякавсяІ приказку десь загубив.<p>КУНДЕЛЬ</p>
