У одному селі булаВесела Баба Шелестиха.— Аби я добренько жила,А більш копи не буде лиха! — Шуткуючи, було, і скаже, і моргне: —Дивіться на мене! —Всім весело, як Шелестиха скаче, — Не треба нам того, хто плаче, Сльозами коровай не бгать... Весела Баба, що казать!Раз на святках пішла куму провідать, Погостювать і пообідать,В беседі серце звеселить, Дулівочки попить,А на потухуВаренуху.Оставсь у хаті Кіт хазяйнуватьЩоб мишам волі не давать;Сидів він цілий день під лавою даремно, Аж покіль стало темно,А бісова мишва ніде не шелестить; Розсердивсь на таку дурницю, Нюхнув угору — щось пахтить;Він скочив на полицюІ з миски ковбасу під припічок поніс;«Жди тих мишей, — подумав, — хай їм біс!Се, певно, корисніше буде, Недаром же смакують люде...»Аж двері рип у хату із сіней — Вернулась Баба із гостей;Як глянула — аж здивувалась, Не думала, не сподівалась,Щоб збожеволів Кіт, — Хіба пристріт!Швиденько свічку засвітила, Сама на лаві сіла;Під припічком мурло сидить,А Баба головою хить та хитьІ ну хазяїна журити:— Так от як ти почав робити!За те, що, жив в теплі, в добрі... Гай-гай! Сміятимуться кури,Кричатимуть в дворі:Ледащо Кіт, злодюга мурий, Знущається над Бабиним добром...Його із хати помелом!.. — А Кіт ковбаску уминає, Неначе й не до його річ.Бабуся знов: — І сорому немає! Ковбаски захотів... який панич... Се не панич, се чортова нахаба,Се капость, се розор, а не користь... — Дудукає п’яненька Баба,А мурий їсть собі та їсть.Що ж помоглось од Бабиної казки?Занапастив кільце ковбаски, До половини, може, з’їв,А то порвав і розкришив.До прикладу я хочу так сказати:Де треба настрашить, там нічого в кутку, Як кажуть, прясти на тонкуІ теревені розпускати.<p>ЛЕВ НА ОБЛАВІ</p>
