У полі тихому жив у норі Хом’як; На самоті скучав він, неборак!Подивиться кругом — багато поляКомусь дала щаслива доля;І глянуть весело, і любо походить,Не те що у норі сидіть. Он двір стоїть багатиря гладкого,Неначе городок; Чого нема у його? Будинок і садок...Надумався Хом’як себе розвеселити — І насадив маленький квітничок.Порозцвітали гарно квіти: Нагідочки, красолі і мачок,Барвінок стелиться, і рута зеленіє; Подивиться Хом’як — аж серденько радіє.Де взявся Кундель із двора...Гасаючи по полю, — Бодай би він не знав добра, — Накинувся на тиху долю.— А що се ти тут наробив?А нащо квітничок розвів? — Загавкав Кундель навіжений.Аж затрусивсь Хом’як смиренний: За що, про що, чого напав?..— Я думав, щоб... — Хом’як казать почав, — Щоб горенько було чим розважати...— Ти думав?! — Кундель став гарчати. —А чи дозволено ж вам думать, Хом’якам, Неначе тим розумним головам? —Злякавсь ще більш Хом’як, аж серце холодіє,А Кундель гав та гав: — Так знай же ти про те: Коли в дворі цвіте,То за двором ніхто цвісти не сміє! — По квітничку собака поскакав,Усе понівечив і потоптав.Став бідненький Хом’як і плакать, і тужить:— Ой квіти, мої діти! Нащо ж я вас кохав? Нащо вас доглядав?Хто ж розважатиме заплаканую долю? — Аж дивиться — іде по полюВисока Правдонька і стала перед ним.— Чого ти журишся? — вона спитала тихо. —Чи плачеш ти за ким, Чи скоїлося лихо?— Був квітничок у мене, а тепер...Он глянь, як Кундель навтішався! — Хом’як до неї обізвавсяІ лапкою сльозу утер, —Хоч би ти, матінко, як-небудь настрашила, Щоб унялась собача сила...— Ох! — каже Правдонька. — І я його боюсь, Бо Кундель, бач, який здоровий, мов скотина;Зустрінусь, аж трушусь, — Нехай його страшить лиха година!Бодай би Кундель той пропав! На Хом’яка нагнав таке він лихо, Що той і приказку у норку заховав,Аби, як кажуть, лихо тихо.<p>СКОРОБАГАТЬКО</p>
