Свиня пропхалась у садок; Усюди треба їй, ледачій,Усунуть свій зажерливий роток,Бо сказано — Свиня і робить по-свинячи;В багні куйовдилась, ще й на квітник прийшлаМіж квітами пориться;А посередині Трандафиль там цвіла, Хороша, повна — любо подивиться.Свиня до неї тиць — і кинулась назад, — Знайшла понура клад —Обиду превелику: Трандафиль поколола пику.— Такую погань держать у садку, — Промовила Свиня, — та ще й на квітнику! Що з того, що пахтить, коли у пику коле? —Похрюкала і побрела у поле.Так ясна правда для брехні, Як та Трандафиль для Свині, І перекір, і закарлючка; Хороший чоловік усімІ друг, і побратим, Поганому ж — колючка.<p>ВЕДМЕДИК</p>На муріжку, серед двора, Гуляла дітвора;Гостинчики переглядала, Що матінка понадавала.— Нум у ведмедика гулять! — Сусідній Хлопчик став казать.— Нум, нум! — всі почали кричати.— Ведмедиком лежати буду я, — Вигадує Хлоп’я, —Гарчатиму на вас, мов хочу похапати,А ви кажіть мені: «Ведмедику, цить, цить!» У рот гостинчики потрошечку кладіть. —Послухали, усі докупи збилисьІ у ведмедика гуляти заходились.Лежить Ведмедик і гуде, А дітвора у рот йому кладеПотрошку та по половинці, Пооддавали всі гостинці.— Тепер ви кидайтесь Ведмедика побить, — Навчає Хлопчик, — віточки беріть! —І діти віточки побрали, Ведмедика ганяти стали. Ведмедик хитрий скік та скік,Туди-сюди і, сміючись, утік. Ведмедика нема, гостинчики пропали, І діти матері жаліться стали:— Ведмедик, мамо, обдурив, Гостинчики поїв... —А в оченятах слізочки блищали...— А нащо ж ви йому давали? — Сказала мати їм. —Так вам і слід, дурним:Ото з дурлигою не знайтесьІ у ведмедика не грайтесь!Так іноді і ми, як дітвора, Дурієм, ніде правди діти:Ведмедикам надаємо добра, А самі плачемо, як діти.<p>ВАРЕНИКИ</p>
