Веселий господар Дем’янЛюбив гостей на бесіду скликати.Він був багатший від усіх селян, Всього доволі мав, було чим шанувати.Вподобався йому найбільше Клим, Земляк хороший, що й казати,На все умів розумну раду дати, Усі дружили з ним.Прийшов він раз обідать до Дем’яна, А у Дем’яна страва добрая була:І маслечко, і сало, і сметана, — Гаразд, як кажуть, піч варила і пекла. Поставили на стіл вареників макітруІ пляшку — свашку всіх мирян.— А нум, мірошнику, молоть без вітру, — Сказав, шуткуючи, Дем’ян. —Попереду підмажемо колеса, Щоб млин не торохтівІ шестірня довготелесаНе дряпала боків. — Всесвітня свашка поклонилась,І чарочка перчівочки вродилась.— Ну, по сій мові, — каже Клим, — Дай, Боже, здрастувать усім! —І прийнялись мірошники молоти: Дем’ян кладе, а Клим товче; Від дружної роботиАж маслечко по бороді тече.— Ох, важко! — Клим сказав. — Перемололи дуже,Не лізе більше, кіш малий...— Ану, — озвавсь Дем’ян, — потіш мене, мій друже! Ось глянь — вареничок бокастенький який...— Хіба один... — промовив Клим ліниво, Посилкувався і змолов.— От бач, один проліз щасливо —Ну, ще! — Дем’ян благає знов.— Ой, схаменися, друже милий! — Аж стогне Клим. — Немає сили,Я намоловся досхочу...Не силуй, братику, бо утечу!— Нехай наш ворог утікає! — Дем’ян товче своє. —Он на весіллі тісно як буває,А прийде старшина — і місце є... Щоб вовка ми у лісі не боялись — Голубчику, ковтни ти старшину!.. — Мірошники зареготались.— Для тебе, — каже Клим, — ковтну, — І ще ум’яв один вареник.— Ну, се вже, — каже, — побіденик, Всі заставки запер,Хоч хто не влізе вже тепер.— А може, хоч звершечку ляже? — Дем’ян йому лукаво каже, Вареничок узявІ на тарілочку поклав.— Послухай, — каже Клим, — ти справді вже глузуєш!Схотів, щоб я п’ятами накивав?..— Тривай! — гуде Дем’ян. — Недобре шеретуєш! —І хапнув Клима за рукав... Схопився Клим і дременув із хатиІ у Дем’яна годі гостювати.І переказував Дем’ян, і сам просив, А Клим і слухать не хотів.Се байка вам, писаки, Письменства рідного невдатні раки!Не пхайте через лад тулеників своїх, Коли не хочуть їх,Коли, мовляв, дороги їм не гладять, Бо часом і вони завадятьІ одіб’ють мирян,Як ті вареники, що пхав Дем’ян.<p>ЯСЛА </p>
