Був на селі козак Кирило Яловець, Щасливий, дякуючи долі:Хазяйство добре мав і повний гаманець, Всього було доволі;І ще одно він щастя мав — Розумну жінку Бог послав;Без неї чоловік — неначе блин без масла, Як примовляє кум Гордій.От заходився раз Кирило мійПлести у хаті ясла.На що, на що — на се дотепний був, Ще і лози червоної добув,Щоб виплітать уперемежкуІ на краях зробить мережку.Радіє він — плете, Не думає про те,Що ясла будуть на півхати —Такі, що й в двері не пропхати. Він, може б, так і не робив,Та хтось із-за угла мішком його прибив.— От ясла втяв! Таких ніхто не має! Чи так? — у жінки він питає.А Мотря каже: — Так-то так, Та тільки з хати як? —Кирило засміявсь: — Ми знайдемо дорогу!Покличем кума на підмогу. — А жінка знов йому: — Торох! Як по стіні горох...Ти ж роздивися — ясла на півхати! Куди ж їх винести? Стіну рубати? —І справді: кинулись нести — Бодай було б і не плести — Ніяк не вилізуть із хати! Прийшлося ясла розбирати,У клуню однестиІ наново плести.Роби розумно, кажуть люде, Не так, як робить Яловець,Міркуй про те, що з того буде, Який кінець.<p>ДІДОК У ЛІСІ</p>Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать.Та як її на плечі взять: Осика — не полова!Як не мостивсь, як не ладнав, А оберемка не підняв.Сердега сів, схиливсяТа й зажурився.Згадалось все йому — і давня давнина...А де тепер вона?..Минулось все, неначе снилось; Далеко десь туманом вкрилось,Не буде знов;Прожив той вік, мов поле перейшов, Квітчастеє, веселе та зелене...Ох, доле, доле!.. А тепер... Дідок сльозу утер.— Забула десь і тая смерть про мене, — Зітхнувши тяжко, він озвавсьІ за вірьовку знов узявсь;Аж чує — щось по листях шелеснуло, Холодним вітриком дихнуло...Коли глядить —Страшенна Смерть близесенько стоїть... Дідок оторопів — і рученьки помліли,І причувається, неначе із могили:— Я недалечко йшла, На той світ душу провела,Аж чую — тут і ти озвався. — Сердега так перелякався,Що аж тремтить; якби молодший був,То, може б, дременув.— Звиняйте, тіточко, я... теє... вашу ласку, Щоб помогли мені піднять на плечі в’язку, Як не во гнів се буде вам.Буває трудно, гірко намНа світі тую лямку терти,А все-таки ми боїмось умерти: Живий живе гада,І смерть — найгіршая біда.<p>ҐАВА І ЛИСИЦЯ</p>
