Десь там, не в нашій стороні, Під височенною горою,Серед діброви в гущиніВечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав І гордовито поглядав.Здоровий сам, кудлата грива, На пиці широченний ніс, — Не тільки миша полохлива, Злякався б навіть і сам біс.Близенько на вербі Комарики дрімали, Тихенько нічки дожидали.Один Комарик молодийРозхвастався перед старими.— Он, — каже, — як розтягся біс рудий! Господарює над дурними,Бо нікому його провчить... От я ні кришки не боюся,Аж сміх бере, як подивлюся,Що перед ним усяка твар тремтить. — На се озвавсь Комар старенький:— Гай, гай! Раденький, що дурненький! Дурне й базікання твоє;Лев — сила, пан на всю діброву, Захоче — і хвостом уб’єНе тільки комара — корову. — Комарик молодий своє дзинчить:— Мене не настрашить, Нехай хоч як хвостом молотить; Нехай він сім корів покотить,А я от зараз полечу,Дам йому лиха до плачу. — Комарик молодий спустився І дратувати заходився.Лев головою покрутив; Комар йому на лобі сів, Лев лапою тернув по пиці, Бо вже були такі дурниці;Комар круть-верть — на ніс присів, — Лев клацнув, не вловив;Комар ще гірше умудривсяІ в усі опинився.Схопився Лев, хвостом крутнув, На всю діброву кашлянув,Аж галки крику наробили, У лозах десь вовки завили, І пугач пугать став;Повитріщались з ляку сови, І бідний зайчик драла давАж на кінець діб’рови, —А в’їдливий Комар своє робив. Лев і стрибав, і по траві качався,І у кущі ховався,Із сили вибивсь, аж упрів, Не знав, що діяти з собою... Комар сховався, Лев упавІ довго, лежачи, стогнав, Неначе воював з великою бідою.А на вербі сміються угоріЛедачі Комарі.— Ну, молодець! — гукнув Комар старенький. —Утяв! Дарма що молоденький!Химерна баєчка пригодна і для нас: Чого, подумаєш, на світі не буває!Маленьке лихо в інший часІ значним людям докучає.<p>ЧАБАН І КОМАР</p>
