У холодочку, під вербою, Приліг Чабан спочить; Кийок поклав під головою, Собака у ногах лежить, —Не боязко, заснути можна сміло: Отара стишилась, лінується ходите,Бо дуже сонечко пригріло,І хоч би що — собака не проспить. Заснув Чабан, а лишенько не спало:Гадюка вилізла з трави, сичить...Комар углядів, жалко стало, І Чабана він кинувся будить;Гудів-гудів, аж крилечки помліли, А той не чує — спить;Комар присів на лоб, щоб з усієї силиСвій гострий носик устромить.Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка, Він києм — бух! — і витяглась зміюка;Пропав би був Вівчар, Та визволив Комар.Куди ж він з переляку дівся? Отож-то й що! Чабан Гадюку вбив,А Комара, що прислуживсяІ впору розбудив,Спросоння тріснув так, що аж прилип до лоба.Така-то за добро шаноба!Як перед більшим менший чоловікДо правди повернуть язикОдважиться, по стародавній мові, Що хлібець їж,А правду ріж,Того й гляди — утнуть, як Комарові.<p>ПЕРЛИ І СВИНІ</p>Надворі, якось опівдні,Заможний чоловік насипав на рядніЧимало Перлів просушити, Бо в скрині почали жовтіти.— Гляди! — озвався через тинКум Северин. —Як доберуться Свині — потокмачать! — Хазяїн засміявсь, любив він шуткувать.— Їм не судилося сього добра вживать, Так хоч нехай побачать. —Не в добрий час промовив неборак, Бо вийшло онде як:Добрались Свині, все порозкидали, З землею Перли помішали,Поживи не знайшли, Похрюкали й пішли,А другі їм назустріч: — Що, сестриці, Поласували добре там? Пожива буде й нам?— Та де там, — кажуть, — все дурниці, Насипано блискучих камінців;Нам тільки клопоту хазяїн наробив,Ми перерили все — хоч би тобі гнилиця...Вертайтеся, бо нічим поживиться.Свята старовино! Про тебе я згадав; Правдивії слова твої не вмерли,І я промовлю їх, щоб світ не забував: Коли ти маєш Перли,То й розум майІ перед Свинями не розсипай.<p>Родіон ВІТАВСЬКИЙ (поч. XIX ст. — кінець 70-х років)</p><p>ЛИСИЦЯ І БАБАК</p>
