— Куди так, кумо, удираєш? — Питав Лисицю кум Бабак.— Ох, кумоньку-голубчику, хіба ж не знаєш?Терплю не знать за що, а так — Напали та й напали,Та буцімто за хабарі й прогнали. Ти звісен, між Курми суддею я була:Ні їла, ні пила,І нічки не доспала,І тільки те й робила, Що все Курей судила;І скільки-то мого здоров’ячка пропало!Іще ж за те і в бідоньку попала;А все дурнісінько... Що будеш вже казать, Як нападуть та візьмуться брехать?Отеє б я хабарі та брати заходилась? Нехай Бог милує, хіба б сказилась!Я здамся, куме, на тебе: чи скажеш ти, Щоб я на гріх такий задумала піти?Подумай лиш та погадай пильненько.— Ні, кумонько... А бачив я частенько, Що коло тебе пір’ячка рясненько.Так інший при суді зітхає, Мов хліб останній доїдає;Та що й казать, усяк те зна, Що у його худобини катма, Та і за жінкою не взяв,А дивишся — хороми сп’яв; Хоч грошей, каже, й голо,Однак за віщось-то купив село... Тепер нехай розумний пощитає,Що наперед в його булоІ що тепереньки він має. Воно то, бач, і не докажеш, З чого він теє все громить;А вже хоч гріх, хоч два, а скажеш, Що і в його на пиці пір’ячко стримить.<p>Степан РУДАНСЬКИЙ (1834 — 1873)</p><p>ВОРОНА І ЛИС</p>Пробігає Лис голодний, Через пеньки скаче;Аж слухає: десь ВоронаНа гілляці кряче.Та й говорить собі стиха:— Почекай, бабусю!Не їв м’яса годин кілька, Тепер поживлюся.І хвостиком помахує, Прищурює очі, Підмовляє її злізти,А тая не хоче.Та ще йому, як письменна, Стала говорити:— Іди, — каже, — коли хочеш, На село дурити!..Бо я знаю, що ти хочеш, Як псявіра, їсти,І хіба б я дурна була, Щоб думала злізти.— Бог з тобою, голубонько! — Став Лис прикидатись. —Та тепер вже, зозуленько, Нічого боятись:Вийшов указ з того світу, Щоб мир був усюди, Щоби мирно собі жилиІ звірі, і люди...А та собі розважає:«Брешеш ти, мій враже!» Далі кругом подивилась Та й Лисові й каже:— Та який же мир той будеТа спокій між нами, Коли онде йдуть до лісу Стрільці із хортами!— Будь здорова, голубонько!— А що то? Куда ти?— Таже стрільців несе лихо, Треба утікати!..— А указ же з того світу, Що про мир писали?— Може, вони ще указуТого й не читали?— Ну, не бійся ж, голубчику: Я лиш так сказала;Але вашого указуІ я не читала!..<p>СТАРИЙ ВОВК</p>
