Ізнемігся старий Вовк, Ледве що плететься, Аж з Ягнятами Вівця На полі пасеться.Ото йде він до Вівці, Став на задні п’яти,Просить собі на обідЇдного Ягняти.Та і каже, що: — Не дам, Не мої Ягнята,А от онде тато їх, Попроси у тата!Пішов Вовк до Барана, Став його благати, Щоби йому на обід Ягня яке дати.А той тільки вгору гоп! Як тріснув рогами — Так старого й покотив Догори ногами!Підійнявся старий Вовк, Ледве що плететься,Аж дивиться: із ЛошамКобила пасеться.Підійшов він і туди, Став на задні п’яти, Просить собі на обід В Кобили Лошати.Та і каже, що: — Не дам! Не моє Лошатко,А от, — каже, — на горіХодить його татко!Вовк до Огиря іде, Став його благати, Щоби йому на обід Лоша теє дати.А той каже йому: — Стій! Пораджуся мами. — Обернувся, як кресне Вовка копитами!Аж на гони старигань Полетів до лиха, Покотився разів п’ять, Підійнявся стиха.Іде далі старий Вовк, Ледве що плететься, Аж з Пацятами Свиня На горі пасеться.Іде, бідний, і туди, Став на задні п’яти, Просить собі на обід Їдного Пацяти.Та і каже, що: — Не дам! Не мої Пацята,А он, — каже, — попроси, Коли хочеш, тата.Вовк іде до Кабана. Став його благати, Щоби йому на обід Поросятко дати.А той його примостивЗадом над скалоюТа спереду як турнувВовка головою!То так бідний стариганьЗ гори й покачався...І лежав він та й лежав, Далі обізвався:— Отак, — каже, — коли хочЩо-небудь робити,То до батька не ходиПоради просити!<p>Юрій ФЕДЬКОВИЧ (1834 — 1888)</p><p>КІТ І ЛИС</p>
