Раз Кіт і Лис пішли собі в дорогу, А у дорозі, бач, балакається много Пустого й чемного. — От, — каже Кіт, — Лукавий нині, брате, світ!..Куди не рушишся — усе тривога! Там пси, там пугачі, там дітчі сови, Що годі вийти й за поріг,Аби тебе хто-будь не перебіг.Я лиш гадаю: от, напримір, ми, Ще й вліті, не серед зими, Мандруємо собі, здорові,А може ж знати хто, чи там з дібровиНа нас вже не летить півкопи псів?— Нехай летить, коби лиш я здорів! — Сміється Лис. — У моїй се головціЄ стільки фиглів, стільки штук,Що я не боюся ні псисків, та ні ловців, Та ні стрільця поганих рук!А ти, небоже Коте?— Я однимОднісіньку лиш штучку знаю, Але за те у ню так уповаю,Неначе в мене в’на і єм, і переєм.— Ха-ха, ха-ха! — зареготався Лис. — Одну лиш штучку, коцуре-небоже?!Що ся одна тобі поможе!.. Від мене, небораче, вчисьУсіх тих штук, що ними світ ся дурить! Але з однов... се химині лиш кури!..Але ще сього Лис не доповів, Як з лісу вибігає лая псів!Кіт драла зараз дав на дуба,А з Лиса вже й здіймають шубу.Не штука, хлопче, сто штук знати! А штука є: з одної користати.<p>ГРИВКО І СИВКО</p>Один господар мав два сторожі при хаті, А то такі, що пошукати!Лиш що Гривко лінивий трохи був І в літні дні, як від Сивка я чув, Любив гарненько попоспати.Але прийшла зима.Мороз кресав.Сивко й Гривко в клубки ся звили...Гривко ж у плач: — О Сивку, брате милий, Коби вже Господь Бог то літечко лиш дав, Тоді в сей час будую собі хату!Дав Бог і літечка діждати. Гривко, який задовгий був,Простягся в холодку (за хату вже й забув), Але Сивко ’го будить: — Брате!Вставай, мем хату будувати!— Чи ти осліп єси до ката,Чи що тобі?! — гавкнув Гривко,Аж перепудився Сивко. —Не видиш, де мій ніс? Де мої лапи? А ще й мій довгий хвіст? Хіба биЯ одурів, таку велику хатуЗагадувати будувати!— Та же ж ти сам казав. — Але коли? Ще узимі! Тепер же ж дав Бог літо,А літо на тото, щоб спати та ся гріти, А не будинки там у біса будувати! Лиши мене! Я хочу спати.Беріть собі на розум, діти: Таких Гривків багато є на світі!<p>ЗАЄЦЬ</p>
