На старість Мавпочка недобачати сталаА від людей вона чувала, Що то біда ще не яка — Аби дістати окуляри.Отож чи так, чи за таляриДобула їх з півсорока.І, Господи, яка раденька!То на потилицю, а то на хвіст напхне, То понюхне,То язиком лизне,То знов притулить до серденька!Аж утомилася сама, А все користі з них катма!— Пху! Згиньте! — каже. — Й той скажений,Хто людські слуха теревені! Про окуляри всі гули,А що вони запомогли? — Тут Мавпочка з досади та печаліЯк брязне ними по землі — Аж тільки скалки заблищали!Не горенько ж, і між людейОтак подеколи буває:Хоч корисніша річ, а як ціни не знаєЇй неук — то й жене з очей!<p>ВОВКИ ТА ВІВЦІ</p>Овечкам бідненьким прийшлося до загину — Життя не стало від Вовків,І так їх ворог той посів,Що навіть старшину збентежило звірину.Надумалась вона вкінецьОборонити тих ОвецьІ цілу раду покликнула —В статут придумать артикула. Хоч, правда, збільш засіли тамТі ж сіроманчики по лавах, —Так не про всіх Вовків же й слава?Траплялось бачити другимТаких, що круг отар гулялися близенько, Не зачіпаючи... коли були ситенькі.Так чом не буть на раді й їм? Хоч тра й Овечкам пільгу дати, Проте й Вовків не можна ошукати:По правді треба все чинить. От раду в пущі спорудили; Гадали, думали, судили,Як би Овечок захистить;І, врешті, старшина лісоваДала закон — ось він до слова:«Понеже вовк не мусить бунтувать,То, не взираючи, чи шляхтич, чи стовповий, А скоро він зачепить Овечат —Усяка вільна з них за в’язи його взятьТа й потягти у повітовий —В сусідній гай чи в бір сосновий».Здається б, нічого й додать: Закон як слід.Та тільки от що дивно:В рештантській Вовчика ще й досі щось не видно, Хоч Овечат вони й трощать!І у людей закони отакі ж: Подивишся — правдиві, що й казати...А суньсь бідар лиш пана позивати, То краще, кажуть, поли вріж!<p>СЛІН НА ГЕТЬМАНСТВІ</p>
