Коли хто в силі, а дурний,То негаразд, якщо і серденьком м’який.У лісі гетьманом наставлений був Слін. Хоч рід Слонів на голову й не хворий, Так у сім’ї ж не без потвори:І гетьман наш один Вдавсь у рідню гладким, Та не в рідню плохим, —А знарошна не скривдив би і Мухи! От раз наш добрий гетьман слуха,Як Вівці скаржаться, що їм прийшов капут:— Вовки пак шкуру з нас деруть!— Ач, кляті! — крикнув Слін. — Нечуте лиходійство!Як ви насмілились робить такеє здирство? — На те йому Вовки: — Для всіх єси отець!Так і од нас не одхиляй же вуха:Що ж маємо робить узиму без кожуха? Дозволь легесеньку данину взять з Овець.А що вони кричать,То, звісно вже, така дурна порода: Всьогісенько з сестри впаде по шкурці й знять,Так і того їм, бачиш, шкода!— Ну, тож-то! — каже Слін. — Щоб кривда завеласьУ мене — зроду не дозволю!По шкурці вже нехай, візьміть собі на долю, А більше і вовнинки — зась!<p>КОРІННЯ ТА ЛИСТКИ</p>У літній день, хороший та ясний, Розкинувши далеко тінь у полі,Пишалися Листки на дубі широчолімЖиттям розкішним та значнимІ з вітром-ласкавцем гордяче шепотілиПро гущину, про свої ярі сили:— По правді ми даєм одніКрасу усій низовині!Та через нас, признатись, праве, Це дерево величне й кучеряве!А що б без Листиків ряснихЗ ним сталося?Та просто сміхІ говорить!Не дуб би вийшов — пнище, Та ще й голісіньке, як днище...Й похизуватись нам не гріх: Хіба не ми од спеки вівчаряЙ прохожого у холодку ховаєм? Хіба не ми, коли блисне зоря,Пишнотами дівчаток привабляєм? Де ж, як не тут, і пізно, і раненько Щебече любо соловейко?Та й ти, тихесенький, мовлять по правді, насНе покидаєш і на час!— Здається, слід би й нам хоч раз спасибі дати, — Одмовило щось тихо з-під землі.— Яка мізерія ще має голос зняти?Хто ви і де там поросли,Що сміливо до нас себе зрівняли?— А ми, панове, — грабарі, Що риємось од зірки до зоріТа вас годуємо; невже пак не пізнали?Ви — Листя, ви — пани, Убралися — в розкішні жупаниІ нас нехтуєте, позбувшися сумління, А ми робітники, Коріння.Пишайтесь же, але шануйте й нас Та пам’ятайте ще часами, Яка різниця поміж нами;Без вас там не яка пеня,Бо й дерево щороку вас міня, А от, бува, хоч раз,Коли Коріння зв’яне,То вже напевно, що не станеНі дерева, ні вас!<p>ВІНИК</p>
