Забруднений, в сміттіСподобився раз Віник шани:Вже більш кухонь не будуть ним мести, А панські-но убрання та жупани...(Напевно, слуги були п’яні!)От Віник мій розприндивсь так, що страх!Ялозить все несамовитоІ по дворянських жупанахМолотить знай, немовби ціпом жито.Багато, далебі, і праці було там, Так ні на кришечку ж користі: Бо Віник був брудний і сам,То чим старальніше він чистив, Тим більш було і плям!Отак і дурень той наробить тільки глума, Як виправлять учені праці здума!<p>ЛЕВ НА ВЛОВАХ</p>Вельможний Лев, Лисиця, Вовк і ПесВ якомусь лісі, десьСусідами зробились;От замість свар і погодилисьУ вловах спілку завести, —Аби гуртом на полювання йти.І хто б що не зловив, то зараз і ділитиБез кривди нарівно усім. Не знаю вже і як, і чим,А тільки трапилось Лисичці перш зловити, Ще й Оленя; руда сестра,Як по умові було й тра, Товаришів всіх зараз кличе Ото дуванити добичу.Зійшлись усі, й ясновельможний Лев. От його мосць, пустивши лісом рев,Пром’яли пазурі гарненькоЙ самі взялись всіх поділить рівненько.— Тут, — кажуть, — четверо всіх нас, От я й деру начетверо придбане, Тепер ділити буду вас.Дивіться ж, спільники кохані: Ну, це частина вже моя, — Звичайно по умові,А та мені належить яко Львові, Ген та — моя ж таки, бо всіх вас дужчий я, А до ції — ось хай хоч лапу хто просуне,То й з місця не посуне!<p>МАВПА ТА ДЗЕРКАЛО</p>Раз Мавпа, в дзеркалі забачивши свій лик, Тихесенько Ведмедя — штовх! — у бік:— Дивись-бо, кумоньку, яка красуня гожа!Як скалиться кумедно та плига!Якби на неї була схожаХоч краплю я, — мене б взяла нудьга, І я б повісилась, бий мене сила божа! Проте признайсь, бо ніде правди діть,А є між подружок таких моргух чимало, І як на те вже, куме, стало,То можу я й по пальцях їх злічить!— Нім подружок перелічити,То краще на себе, кумасю, очі зняти! — На те Ведмідь їй одказав, —Та раду ту не варт було й давати!Таке і в світі я видав:Що голова на руку погрішає, Відомо вже й селу всьому,Йому за хаптурі усяке дорікає, А він морга на писаря Хому!<p>СЕЛЯНИН У БІДІ</p>
